Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
І послав Господь (пророка) Натана до Давида, й сей прийшов до його та й сказав йому: Було собі два чоловіки в одному городї, багатий й вбогий;
Господь послал к Давиду Нафана, и тот сказал: "В одном городе было два человека, один богатый, а другой бедный.
У багатого були вівцї й корови у великому множестві;
У богатого было очень много мелкого и крупного скота,
В убогого ж не було нїчого, тільки одна ягничка, що він собі купив і згодував, та що росла в його разом з його дїтьми; з його хлїба їла вона, з його кубка пила, на його лонї спала й була йому, наче дочка.
а у бедного не было ничего, кроме маленькой овечки, которую он купил. Он выкормил её, и она выросла вместе с его детьми. Она ела то, что он ел, пила из его чаши, спала у него на груди и была ему как дочь.
Аж ось якось прийшов хтось одвідати багатого чоловіка, та й сей пожалував взяти з овечок або коров своїх, щоб наготовити гостеві, що прибув до його, а взяв ягничку в убогого чоловіка та й зготовив її тому, що одвідав його.
Однажды, к богатому человеку пришёл странник. Но богач не хотел брать из своих овец и коров, чтобы приготовить еду для странника. Он взял овечку бедняка и приготовил её для гостя, который пришёл к нему".
І закипів Давид гнївом на того чоловіка та й каже Натанові: Так певно, як жив Господь, чоловік, що вкоїв таке, заслужив смерть;
Давид очень разгневался на этого человека и сказал Нафану: "Жив Господь! Человек, сделавший это, достоин смерти!
А за ягничку мусить вернути вчетверо, за те що вчинив такий учинок і не змилосердивсь!
За овечку он должен заплатить вчетверо, ибо сделал это страшное дело и не имел сострадания".
І відказав Натан Давидові: Чоловік той — се ти сам! Тако глаголе Господь: Я, Бог Ізрайлїв, помазав тебе царем над Ізраїлем і рятував тебе з рук у Саула,
И сказал Нафан Давиду: "Ты — тот человек! Вот что говорит Господь, Бог Израиля: "Я помазал тебя на царство в Израиле, Я избавил тебя от руки Саула.
І передав тобі дом пана твого, й жени пана твого на твоє лоно, й передав тобі дом Ізрайлїв і Юдин, а коли б сього було з тебе мало, я дав би тобі ще й більш тим або сим робом.
Я дал тебе дом господина твоего, и дал тебе жён господина твоего, и царства Израиля и Иудеи. И если бы этого было мало, Я дал бы тебе ещё больше.
На що ж ти так змаловажив слово Господнє й вчинив те, що менї не до вподоби? Гетїя Урію вбив єси мечем, а жену його взяв єси за жінку собі, самого ж його вбив єси мечем Аммонїйським.
Почему же ты пренебрёг словом Господа, сделав то, что Он считает злом? Ты поразил мечом Урию Хеттеянина и взял себе его жену. Ты убил его мечом аммонитян.
Оце ж не відойде на віки меч від дому твого за те, що зневажив єси мене й одняв жену в Гетїя Урії, щоб вона була тобі жінкою.
Поэтому, меч всегда будет угрожать твоему дому за то, что ты пренебрёг Мною и взял себе в жёны жену Урии Хеттеянина".
Тако глаголе Господь: Нашлю лиху годину на тебе з твого таки дому й відніму в тебе жен твоїх перед віччу в тебе та й передам їх иншому, щоб він перед лицем оцього сонця пригортавсь до жінок твоїх;
Так говорит Господь: "Я навлеку беды против тебя в твоём собственном доме. У тебя на глазах Я возьму твоих жён и отдам их человеку, который очень близок тебе. И будет он спать с твоими жёнами, и все будут об этом знать.
Бо хоч ти се вчинив потай, то я мою грізьбу справджу перед усїм Ізраїлем і перед очима самого сонця!
Ты сделал это тайно, Я же сделаю это перед всем Израилем"".
І промовив Давид Натанові: Провинив я Господеві гріхом. І відказав Натан Давидові: Й Господь прощає тобі гріх твій, ти не вмреш.
И сказал Давид Нафану: "Согрешил я перед Господом". Нафан ответил Давиду: "Господь простил тебе грехи твои. Ты не умрёшь.
А що ти тим учинком подав ворогам Господнїм привід, його хулити, так син твій, що тобі народивсь, мусить умерти.
Но так как, сделав это, ты презрел Господа, то умрёт родившийся у тебя сын".
І пійшов собі Натан додому. Господь же вдарив дитину, що її вродила Давидові жінка Уріїна, так що воно занедужало.
После того, как Нафан пошёл к себе в дом, Господь поразил ребёнка, которого родила Давиду жена Урии, и он заболел.
І моливсь Давид Богу задля хлопятка, й постив, і на самотї лежав цїлу ніч долї.
Давид молился Богу о младенце. Он постился и, уединившись в доме, проводил ночи, лёжа на земле.
І ввійшли старші з дворян до його, благати його, щоб устав із землї, та він затявсь і не їв нїчого з ними.
Старейшины дома его пришли к нему, чтобы поднять его с земли, но он не встал и отказался есть с ними.
І вмерла семого дня дитина. Та дворяне страхались ясувати йому, що дитина вмерла, бо думали: як воно ще було живе, він не слухав нашого розважаня; як же тепер сказати йому: дитинка вмерла! він може щось заподїяти собі?
На седьмой день младенец умер. Слуги Давида боялись сказать ему, что ребёнок мёртв, ибо думали: "Мы пытались говорить с Давидом, когда ребёнок был ещё жив, но он отказывался слушать нас. Как же нам сказать ему, что ребёнок умер? Он сделает что-нибудь безумное".
Давид же постеріг, що дворяне його перешептуються одно з одним, та й догадавсь, що дитина вмерла. І поспитав Давид у своїх дворян: Чи дитина вмерла? І відказали: Так, умерла.
Давид заметил, что слуги его перешёптываются между собой, и понял, что ребёнок умер. Он спросил: "Умер ребёнок?" Слуги ответили: "Да, умер".
Тодї встав Давид із долївки, помився й намазався й перемінив одїж свою, й пійшов до Божого дому та й помолився; потім прийшов до дому й приказав дати собі їсти, й попоїв.
Тогда Давид встал с земли, умылся, помазался маслом, переоделся и пошёл в дом Господа молиться. Затем он пошёл домой и потребовал, чтобы ему принесли еду. Слуги принесли ему еду, и он стал есть.
І питали в його дворяне: Що се в тебе за спосіб; що се значить: як дитя було ще живе, ти постив та плакав, а тепер, як дитина вмерла, ти встав і їв?
Слуги Давида спросили его: "Почему ты ведёшь себя так? Когда ребёнок был ещё жив, ты постился и плакал, а когда ребёнок умер, ты встал и попросил есть".
І відказав: Покіль іще дитина була жива, я постив і плакав, бо думав: Хто знає, може, Господь змилосердиться до мене, так що воно й жити ме.
Давид ответил: "Когда ребёнок был ещё жив, я постился и плакал потому, что думал: "Кто знает? Может помилует меня Господь, и дитя останется живым".
Тепер же воно вмерло, про що ж менї постити? Хиба ж його вернеш? Я пійду до його, воно ж не прийде вже до мене.
Но сейчас ребёнок умер. Зачем же мне поститься? Разве я могу возвратить его? Нет! Когда-нибудь я пойду к нему, а он не вернётся ко мне".
І розважав тодї Давид свою супругу Бетсабу, й ввійшов до неї та й пригорнувсь до неї. І вродила вона сина, й назвав його він Соломон, і Господь улюбив його;
Затем Давид утешил Вирсавию, жену свою. Он вошёл к ней и спал с ней. Она снова забеременела и родила сына, которого они назвали Соломоном. И Господь полюбил его.
І передав його під догляд пророкові Натану, а сей назвав його Едидіа* по слову Господа.
Господь послал пророка Нафана, и тот от имени Господа дал ребёнку имя: Иедидиа.
Йоаб же воював Раббу Амнонїйську й добував се царське місто.
Равва была столицей аммонитян. Иоав воевал против Раввы и захватил город.
І послав Йоаб посланця до Давида сказати йому: Я воював Раббу й треба здобути Водяний Город:
Иоав отправил послов к Давиду сказать: "Я воевал против Раввы и захватил город Воды.
Так збирай до купи останок військового люду та й обляжи город і звоюй його, щоб не я звоював город і щоб моє ймя не вязалось із ним.
Теперь собери остальной народ, подойди к городу и захвати его. Если я возьму город, то он будет назван моим именем".
І зібрав Давид круг себе ввесь військовий люд, двинув проти Рабби, воював і впокорив її.
И собрал Давид весь народ и пошёл к Равве. Он сразился против Раввы и захватил город.
І взяв Давид вінець із голови царя їх, важив же він талант золота й на йому був дорогий камінь, і надїв його Давид собі на голову, та вивіз із города велике множество здобичі.
Давид снял с головы их царя венец из чистого золота, украшенный драгоценными камнями, который весил один талант. Венок этот был возложен на голову Давида. И вынес Давид из города много драгоценных вещей.
А людей, що в йому були, повиводив і ставляв їх під пили, їздив по них кованими возами й переводив через цегольні печі. Так само чинив він і з другими городами Аммонїйськими. І вернувсь Давид з усїм народом у Ерусалим.
Давид также вывел всех жителей Раввы и заставил их работать пилами, железными молотилками и топорами и обжигать кирпич. Так он поступил со всеми аммонитскими городами. Затем Давид и всё его войско возвратились в Иерусалим.