Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Перегледїв же Давид військовий люд, що був при йому, та й понастановляв над ними тисячників і сотників.
Давид перерахував народ, який був з ним, і поставив над ними тисячників і сотників,
І віддав Давид третину під провід Йоаба, третину під провід Абесси Саруєнка, брата Йоабового, а третину під провід Гетїя Еттея. І обявив Давид людям: Я сам пійду з вами.
і послав Давид третю частину народу під керівництвом Йоава, третю частину під керівництвом Авесси, сина Саруї, брата Йоава, і третю частину під керівництвом Еттія, ґеттейця. І промовив Давид до народу: Я також безумовно вийду [1] з вами!
І відказали люде: Не треба тобі йти; бо коли б ми й кинулись навтеки, то про нас не дбати муть; коли б і половина з нас полягла, також не дбати муть про нас, а ти один — все одно, що нас десять тисяч; лучше, як ти нам допомагати меш із города.
Та вони сказали: Не вийдеш, бо якщо ми будемо змушені втікати [2] , не покладуть нас на серце, і якщо помремо, половина з нас, не покладуть нас на серце, адже ти — як десять тисяч з нас! Тож тепер добре, щоби ти був для нас у місті на поміч, аби допомогти.
І відказав їм царь: Що вам до вподоби, те й чинити му. Тодї став царь у воріт, тим часом як люд виходив сотнями й тисячами.
А цар їм сказав: Що буде до вподоби у ваших очах, те і вчиню. І став цар зі сторони брами, а весь народ виходив сотнями й тисячами.
Однакже дав царь Йоабові, Абессї й Еттеєві наказ: Ощаджуйте менї дитину Абессалома! І чув увесь люд, як царь давав усїм гетьманам наказ про Абессалома.
Цар дав наказ Йоавові, Авессі та Еттієві, кажучи: Пощадіть мені юнака Авесалома! І весь народ почув, як наказував цар усім вождям про Авесалома.
Так виступили люде в поле против Ізрайлитян, і прийшли до бою в лїсї Ефраїмовім.
І весь народ вийшов до лісу проти Ізраїля, і в лісі Єфрема був бій.
І побитий був народ Ізраїлський військом Давидом; погром був там того дня тяжкий — полягло двайцять тисяч чоловіка.
І народ Ізраїля похитнувся там перед слугами Давида, і була велика поразка в той день, і полягло двадцять тисяч чоловік.
Битва розширилась на всю ту землю, а гай вигубив більше людей того дня, нїж меч.
Там виник розсипний бій на поверхні всієї землі, і в той день ліс продовжив у надмірі пожирати з народу — більше від тих, кого пожер серед народу меч.
І попавсь на очі Давидовим войовникам Абессалом, а їхав він на мулї; й кинувсь мул під гилястого дуба, й запутавсь Абессалом волоссєм в галузях дуба, й повис між небом і землею, а мул вибіг ізпід його.
Авесалом зустрівся зі слугами Давида. Авесалом сидів верхи на своєму мулі, і коли мул зайшов під віття великого дуба, то його голова зачепилася і зависла на дубі. Мул вирвався з-під нього, і він повис між небом і між землею.
І побачив се один та й каже Йоабові: Ось я бачив Абессалома — висить на дубі.
Один чоловік побачив те і сповістив Йоавові, повідомляючи: Ось я бачив Авесалома, який завис на дубі!
І відказав Йоаб чоловікові: Коли бачив, то чом же не прибив його там же 'д землї? Я дав би тобі за се десять срібних секлів і пояс (лицарський).
А Йоав сказав чоловікові, який приніс звістку: І ось ти бачив, то як же це, що ти його не прибив до землі? Я дав би тобі десять срібняків і один пояс!
Чоловік же відказав Йоабові: Та хоч би менї й тисячу срібних секлів вилїчено на руку, не наложив би я руки на царського сина. Хиба ж ми не чули, як царь тобі й Абессї й Еттеєві давав наказ: Збережіте менї мою дитину, Абессалома!
Та чоловік сказав Йоавові: Я… та тримав би я в руках тисячу сиклів срібла, то і тоді не наклав би своїх рук на сина царя! Адже цар наказав у наші вуха — тобі, Авессі та Еттієві, закликаючи: Збережіть мені юнака Авесалома,
Коли б же я й потай усїх проти його вчинив зло, то й найменьша річ не втаїлась би від царя, а й ти встав би проти мене.
щоб не вчинити неправедне його душі! Жодна справа не затаїться від царя, і ти виступиш проти царя.
І гукне Йоаб: Нїчого менї довше з тобою гаятись. І вхопив три списи та й встромив їх Абессаломові в груди; а коли він іще живий висїв на дубі,
У відповідь Йоав сказав: Це я почну. Не залишусь так перед тобою! І Йоав взяв у свою руку три стріли, і встромив їх у серце Авесалома, коли він був ще живий серед крони дуба,
Прискочило десять чур-зброєношів Йоабових та й добили Абессалома.
і десять слуг, які носили зброю Йоава, обступили й уразили Авесалома та вбили його.
І звелїв Йоаб трубити в трубу, й покинули войовники вганяти за Ізраїлем, бо Йоаб щадив народ.
Тоді Йоав затрубив у ріг, і народ повернувся, щоб не гнатися за Ізраїлем, бо Йоав пощадив народ.
І взяли Абессалома, вкинули його в величезну яму в гаю, та й нагромадили над ним величезну купу каміння. І всї Ізрайлитяне порозбігались по домівках своїх.
І він узяв тіло Авесалома, і кинув його у велику ущелину в лісі, у велику яму, і накидав на нього велику купу каміння. А весь Ізраїль утік, — кожний до свого поселення.
Абессалом іще за живота взяв та й поставив собі памятник в царській долинї, бо казав сам собі: Нема в мене сина, щоб сохранилась память імени мого. І прозвав памятник своїм имям. І зветься він по сей день "Рука Абессаломова".
Авесалом, ще бувши живим, поставив собі стовп, біля якого він і був схоплений, а поставив його, щоб мати стовп у царській долині, оскільки сказавсобі: Немає в нього сина, щоб пам’ятали його ім’я. І назвав стовп: Рука Авесалома, — аж до цього дня.
Ахимаас Садоченко каже тодї Йоабові: Побіжу та принесу цареві звістку, що Господь судом своїм визволив його з рук ворогів його.
Ахімаас, син Садока, сказав: Побіжу і сповіщу цареві, що врятував його Господь з руки його ворогів!
І відказав йому Йоаб: Не був би ти сьогоднї добрим вістуном; понеси вістку иншим разом, а не сьогоднї, бо царський син умер.
Та Йоав сказав йому: Ти не чоловік для доброї вістки в цей день! Сповістиш іншого дня, а в цей день не сповістиш, тому що помер син царя!
І звелїв Йоаб Хусієві: Піди, донеси цареві, що ти бачив. І поклонивсь Хусій Йоабові та й побіг.
І Йоав дав вказівку Хусієві: Іди, сповісти цареві те, що ти бачив! І Хусій поклонився Йоавові, і вийшов.
Але Ахимаас Садоченко наставав й каже Йоабові: Що буде, те й буде, а я таки побіжу слїдом за Хусієм. І відказав Йоаб: Чого ж тобі, сину мій, бігти? не принесеш ти доброї вістї.
А Ахімаас, син Садока, продовжував далі й звернувся до Йоава: Дозволь, щоб і я побіг за Хусієм! Та Йоав сказав: Навіщо бігтимеш, мій сину! Іди, немає в тебе доброї вістки, щоб ішов ти на користь.
А він: Нехай буде й так, а я біжу! І каже той: Ну, то біжи. І побіг Ахимаас дорогою направцї, та й випередив Хусія.
Та він сказав: А якщо побіжу? І тоді Йоав йому відповів: Біжи! Тож Ахімаас побіг дорогою Кехара і перегнав Хусія.
Давид саме тодї седїв між обома ворітьми, вартовик же війшов на башту над ворітьми; а коли споглянув, бачить — біжить один чоловік.
А Давид сидів між двома брамами. Вартовий вийшов на дах брами на стіні, підняв свої очі й побачив: ось чоловік, який самотньо біжить перед ним.
Крикне тодї вартовик і каже се цареві, а царь одвічає: Коли се лиш один, так се добра вість. А той біжить і біжить, і вже надходить близенько.
Тож вартовий закричав і сповістив цареві. Якщо він сам, — сказав цар, — то є вістка в його устах! А той усе наближався і наближався.
Аж бачить сторож — біжить і другий чоловік. Крикне тодї вартовик: Он біжить ще й другий чоловік. І каже царь: І сей несе добру вість.
І тут вартовий побачив іншого чоловіка, який біг, і вартовий біля брами закричав і проголосив: Ось інший чоловік, який самотньо біжить! І він — вісник! — сказав цар.
І крикне тодї вартовик: Як бачу, хода первого, що біжить, схожа на ходу Ахимаасову Садоченкову. І каже царь: Се чоловік ручий: несе добру звістку.
А вартовий продовжував: Я бачу біг першого, як біг Ахімааса, сина Садока. Цар же сказав: Це — добрий чоловік, і прибув з доброю вісткою.
Аж тут Ахимаас кликнув і каже цареві: Витаю, царю! тодї припав лицем до землї перед царем та й сказав: Благословен Господь, Бог твій! він віддав тих людей, що підняли були руку проти мого царя й пана!
Тут закричав Ахімаас, гукаючи до царя: Мир! Він поклонився цареві обличчям до землі й сказав: Благословенний Господь, твій Бог, Який видав мужів, котрі піднімають свою руку проти мого володаря-царя!
І питає царь: Чи добре дїється моїй дитинї Абессаломові? І каже Ахимаас: Я бачив велике збіговище, як посилав Йоаб раба твого, та не знаю, що там счинилось.
Та цар запитав: Чи мир юнакові Авесаломові? Я побачив велику юрбу, коли Йоав посилав царського раба і твого раба, — сказав Ахімаас, — та я не знаю, що там…
І відказав царь: Стань на боцї та й стій тут; він відступивсь та й став.
А цар сказав: Повернися, стань тут! І він повернувся, і став збоку.
Тепер надійшов і Хусій. І промовив Хусій: Добра вість для царя й пана мого! сьогоднї бо Господь учинив тобі правду, вибавляючи тебе з руки всїх тих, що встали були на тебе.
І ось прибув Хусій і сказав цареві: Нехай мій володар-цар отримає добру вістку, що сьогодні Господь визволив тебе з руки всіх тих, які повстають проти тебе!
І питає царь Хусія: Чи миром моє дитя Абессалом? І відказав Хусій: Бог-дай так сталося ворогам царя й пана мого й усїм, що ворогуючи, встають на тебе, як сталось дитинї твоїй!
Та цар запитав Хусія: Чи мир юнакові Авесаломові? А Хусій відповів: Ворогам мого володаря-царя і всім, хто повстав проти нього на зло, нехай би сталося те, що з юнаком!