Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:*
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили!
І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!