Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Як же окріпло царство в руцї в Соломона, посвоячився Соломон із Фараоном, Египецьким царем, і взяв за себе дочку Фараонову й привів її в Давидів город, покіль не скінчить будови палати своєї й храму Господнього й муру навкруги Ерусалиму.
Тодї приносив люд жертви ще на висотах, до того бо часу не був ще збудований дім імени Господньому.
1 Народ приносив у жертву ладан на високих місцях, бо не був збудований дім Імені Господа аж до того часу.
Соломон любив Господа і ходив в установах отця свого Давида, але й він приносив жертви й палив кадило на висотах.
І Соломон полюбив Господа, щоб ходити згідно з настановами Давида, свого батька, однак і він приносив жертви та кадив на висотах.
І подався царь у Габаон, щоб там жертвувати, бо се була найповажнїща жертівна висота. Тисячу всепалень принїс Соломон на тому самому жертівнику.
Якось він піднявся і пішов у Ґаваон, щоб там приносити жертви, бо те місце найвище і величне. І Соломон приніс тисячу всепалень на жертовнику в Ґаваоні.
У Габаонї ж обявивсь Господь Соломонові вночі вві снї, й рече Бог: Проси, що дав би я тобі.
Там Соломонові уві сні вночі з’явився Господь. І Господь промовив до Соломона: Попроси для себе якесь прохання.
І відказав Соломон: Ти виявив мойму отцеві Давидові велику милость, і за те, що він ходив перед лицем твоїм у щиростї, побожностї й в чистотї серця, ти додержав йому цю велику милость і дарував йому сина, що седїв би на його престолї, як і є воно тепер.
А Соломон сказав: Ти вчинив велике милосердя з Твоїм рабом Давидом, моїм батьком, оскільки прожив перед Тобою в правді, у справедливості й в простоті серця з Тобою, і Ти зберіг йому це велике милосердя, щоб дати його сина на його престолі до цього дня.
Оце ж, Господи, Боже мій, вчинив єси раба твого намість отця мого Давида царем; але я ще молодик і не знаю нї виходу, нї ввіходу;
А тепер, Господи, Боже мій, Ти поставив Твого раба на місце Давида, мого батька, а я, малий хлопчина, не пізнав мого виходу і мого входу!
І раб твій обертається серед народу твого, що вибрав ти собі, такого великого народу, що за множеством його неможна його нї злїчити, нї переглянути;
Твій раб посеред Твого народу, який Ти вибрав, численного народу, якого не можна порахувати.
То ж дай слузї твойму розумне серце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розбірати між добрим і лихим; бо хто зможе правити сим величезним народом?
Ти даси Твоєму рабові серце слухати і розсуджувати Твій народ у справедливості, пізнавати між добром і злом. Адже хто зможе судити цей Твій тяжкий народ?
І вподобав Господь, що Соломон просив сього.
І було до вподоби перед Господом, що Соломон попросив саме цього,
І рече йому Бог: За те, що ти просив сього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смертї ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити,
і Господь промовив до нього: Через те, що ти в Мене попросив саме цього, а не попросив собі багато днів, не попросив багатства і не попросив душі твоїх ворогів, але попросив собі розуму, щоб вислухати суд,
То я вволю твою волю: даю тобі мудре й розумне серце, так що рівнї тобі нї перше тебе не було, нї послї тебе не зявиться.
тому Я вчинив за твоїм словом! Ось Я дав тобі розумне і мудре серце, — такого, як ти, не було перед тобою і після тебе не повстане подібного до тебе.
Ба й тим, чого не прохав єси, надїляю тебе: і багацтвом, і славою, так що рівнї тобі не буде між царями, покіль віку твого;
І все те, чого ти не просив, Я також дав тобі, — багатство і славу, так що не було між царями людини, подібної до тебе!
І коли ходити меш путьми моїми, пильнуючи установ моїх і заповідей моїх, як отець твій Давид ходив, так дам тобі й вік довгий.
І якщо ходитимеш Моєю дорогою, щоби дотримуватися Моїх заповідей і Моїх настанов, — так, як ходив Давид, твій батько, — то Я продовжу час твого життя.
І прокинувся Соломон, і зрозумів, що се сновидїннє. Вернувшися ж у Ерусалим, приступив перед скриню закону Господнього, й принїс жертви всепалення та жертви мирні, й зладив велику гостину про всї слуги свої.
І Соломон пробудився, і це був сон. І він устав, прийшов у Єрусалим і став перед жертовником, що перед входом до ковчега Господнього завіту в Сіоні, приніс всепалення, звершив мирні жертви і влаштував собі та всім своїм слугам великий бенкет.
Тодї прийшли дві молодицї-блудницї до царя.
Тоді з’явилися дві жінки-блудниці перед царем і стали перед ним.
І каже одна молодиця: Прошу, пане мій! я й оця молодиця живемо в одній хатї, й я породила при нїй в тій хатї;
І сказала одна жінка: Послухай мене, володарю, я і ця жінка живемо в одному домі, і ми народили в домі.
На третий же день, як я породила, злягла й ся молодиця. І були ми вдвох; нїкого чужого з нами в хатї не було;
І сталося, що на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка. І ми були разом, і з нами в домі, крім нас двох, немає нікого.
І вмер синок сієї молодицї вночі, бо вона приспала його;
Вночі ж помер син цієї жінки, коли вона заснула на ньому,
Вона ж устала серед ночі, узяла мою дитину зпід мого боку, тим часом, як служебка твоя спала, та положила її до свого лоня, свою ж мертву дитину положила до моєї грудї;
і вона встала серед ночі, взяла мого сина з моїх рук, приклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала біля моїх грудей.
Як же встала я вранцї годувати дитинку мою, коли ж воно мертве. Та як я придивилась до його вранцї пильно, бачу, що се не моя дитинка, що я вродила.
І я встала вранці годувати мого сина, та він був мертвий. І ось вранці я його впізнала, це зовсім не був мій син, якого я народила!
Друга ж молодиця каже: Нї! моя дитина жива, а твоя дитина мертва. А та править: Нї! твоя дитина мертва, а моя живенька. І змагались так перед царем.
А інша жінка сказала: Зовсім не так! Мій син живий, а твій син мертвий! І вони говорили перед царем.
І рече царь: Ся править: ось моя дитина живенька, а твоя мертва, а та править: нї! твоя дитина мертва, а моя живенька.
І сказав їм цар: Ти кажеш: Це мій син живий, а її син — мертвий! А ти кажеш: Зовсім не так! Мій син живий, а твій син мертвий!
І повелїв царь: Подайте менї меча! Як же принесено меча перед царя,
Тоді цар наказав: Принесіть мені меч! І цареві принесли меч.
Повелїв царь: Розітнїть живе хлопятко надвоє, та й дайти сїй половину, а тій половину.
Розрубайте надвоє живу дитину, яку годують, — сказав цар, — і дайте половину одній, і половину — другій!
І каже тодї молодиця, та, що дитина в її була жива, цареві — бо серце її заворушилось з жалю за синком своїм: Благаю тебе, добродїю мій, оддай їй живеньку дитинку, не вбивай! А друга промовила: Нехай не буде нї менї, нї тобі, розтинайте!
У відповідь жінка, син якої був живий, звернулася до царя, бо здригнулося її нутро за її сина, і вона сказала: Послухай мене, володарю, дайте дитину їй, та тільки не вбивайте [1] її! А та сказала: Хай не буде, ані мені, ані їй, тож рубайте!
І розсудив царь: Оддайте тій першій живу дитину, не вбивайте! та її мати.
І цар у відповідь сказав: Віддайте дитину тій, котра сказала: Дайте її їй, та тільки не вбивайте [2] її! Це — її матір.