Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Царів 3) | (2 Царів 5) →

Переклад Куліша та Пулюя

Новый русский перевод

  • Одна з жінок синів пророцьких, голосючи, промовила до Елисея: Мій муж, твій раб, умер, а ти знаєш, що він, твій раб, був богобоязний по всяк час; тепер же прийшов позичальник і хоче моїх обох хлопцїв забрати в невольники.
  • Жена одного ученика пророков кричала Елисею:
    — Твой слуга, мой муж, умер, и ты знаешь, что он чтил Господа. А теперь его заимодавец пришел, чтобы забрать обоих моих мальчиков в рабство.
  • Елисей відказав їй: Що ж маю тобі вчинити? Скажи менї, що в тебе є в господї? Вона сказала: Нема нїчого в твоєї служебки в хатинї, як олїйна посудина, а в їй трошки олїї.
  • Елисей ответил ей:
    — Как мне помочь тебе? Скажи мне, что у тебя есть дома?
    — У твоей служанки ничего нет, — сказала она, — лишь горшок масла.
  • І сказав він: Ійди, напозичай порожнього посуду по всїх сусїдах твоїх, та назбірай не трохи;
  • Елисей сказал ей:
    — Ступай и попроси у соседей пустые сосуды, да набери их побольше.
  • Тодї ввійдеш, позасовуєш двері позад себе й синків твоїх та й наливати меш в кожну посудину, а котра буде повна, відстав на бік.
  • Потом войди и запри за собой и за сыновьями дверь. Наливай масло в сосуды и, наполнив сосуд, отставляй в сторону.
  • І пійшла вона від його та й засунула за собою й за синками своїми двері; вони їй подавали, а вона, знай, наливала.
  • Она пошла и заперла дверь за собой и сыновьями. Они подносили ей сосуды, а она наливала.
  • Як же посуди були вже повні, каже синові свойму: Подай ще посудину. Відказує він: Нема більш посудини. І не текло більш олїї.
  • Когда все сосуды наполнились, она сказала сыну:
    — Дай мне еще один.
    Но он ответил:
    — Ни одного сосуда больше нет.
    И масло перестало течь.
  • Як же пійшла вона й оповідала се Божому чоловікові, сказав він їй: Іди, продай олїю та й заплати твою позичку, а з останку жити меш сама й сини твої.
  • Она пошла и рассказала Божьему человеку, а он сказал:
    — Пойди, продай масло и расплатись с долгами, а на то, что останется, ты с сыновьями сможешь жить.
  • Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти.
  • Однажды Елисей отправился в Шунем. Там жила одна богатая женщина, которая уговорила его остаться поесть. И всякий раз, проходя мимо, он останавливался там поесть.
  • І каже вона раз чоловікові: От я постерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий.
  • Она сказала мужу:
    — Я знаю, что человек, который часто заходит к нам, — святой Божий человек.
  • Змуруймо ж невеличку верхню сьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там.
  • Давай сделаем на крыше маленькую комнату и поставим туда постель, стол, стул и светильник для него. Тогда он сможет останавливаться там всякий раз, когда будет заходить к нам.
  • Одного дня прийшов він ізнов, і зайшов у верхню сьвітличку та й відпочивав там;
  • Однажды, когда Елисей пришел туда, он поднялся в комнату и лег.
  • І звелїв слузї свойму Гієзієві: Поклич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його.
  • Потом сказал своему слуге Гиезию:
    — Позови эту шунамитянку.
    Он позвал ее, и она пришла к нему.
  • І звелїв йому: Скажи лишень їй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду.
  • Елисей сказал ему:
    — Скажи ей: «Ты так хлопотала ради нас. Что для тебя сделать? Может, замолвить о тебе слово перед царем или начальником войска?»
    Она ответила:
    — Я живу среди своего народа.
  • І спитав він: Що ж би таке про неї вчинити? Відказав Гієзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий.
  • — Что же сделать для нее? — спросил Елисей.
    Гиезий сказал:
    — Да вот, сына у нее нет, а муж уже стар.
  • І звелїв він: Поклич її близче. Той кликнув її, й ввійшла вона в двері.
  • Тогда Елисей сказал:
    — Позови ее.
    Он позвал ее, и она встала в дверях.
  • І сказав він: Через рік о сїм часї держати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї!
  • — Примерно в это время в следующем году, — сказал Елисей, — ты будешь держать на руках сына.
    — Нет, мой господин, — возразила она, — не обманывай свою служанку, Божий человек!
  • І завагонїла женщина й породила о тім часї другого року сина, як заповів їй Елисей.
  • Но вот, эта женщина забеременела, и в следующем году, примерно в это время, родила сына, как и сказал ей Елисей.
  • Як же хлопчик підріс, пійшов одного дня до батька свого до женцїв:
  • Ребенок подрос. Однажды он вышел к отцу, который был со жнецами.
  • І кволиться батькові свойму: Голова моя, голова болить! Той же звелїв слузї: Одведи його до матусї.
  • — Моя голова! Моя голова! — сказал он отцу.
    Отец велел слуге:
    — Отнеси его к матери.
  • І взяв той хлопя та й одвів до матері. І седїло воно до самих обід на колїнах у її, й вмерло.
  • Слуга поднял его и отнес к матери. Ребенок сидел у нее на коленях до полудня, а потом умер.
  • І пійшла вона, положила його в Божого чоловіка на постелї, зачинила двері й пійшла;
  • Она поднялась и положила его на постель Божьего человека, заперла дверь и вышла.
  • І кликнула чоловіка свого й каже: Пошли до мене которого слугу з ослицею, поїду хутко до чоловіка Божого, та зараз і вернусь.
  • Затем она позвала мужа и сказала:
    — Прошу, пошли мне одного из слуг и осла, чтобы мне быстро съездить к Божьему человеку и вернуться.
  • Він же каже: Чого тобі до його? Хиба сьогоднї новомісяччє, чи субота? Та вона відказала: Дарма, таки пійду.
  • — Зачем ходить к нему сегодня? — спросил он. — Сегодня же не праздник Новолуния, не суббота.10
    — Все будет хорошо, — ответила она.
  • Осїдлавши ослицю, звелїла слузї: Веди й іди. Не гай мене в дорозї, докіль не скажу.
  • Она оседлала осла и сказала слуге:
    — Веди. Не останавливайся, пока не скажу.
  • От і поїхала та й прибула до чоловіка Божого на Кармель-гору. Як же загледїв її чоловік Божий оддалїк, сказав слузї свойму: Та се ж Сунамійка!
  • Она отправилась в путь и пришла к Божьему человеку на гору Кармил. Увидев ее издалека, Божий человек сказал своему слуге Гиезию:
    — Смотри! Это шунамитянка!
  • Біжи зараз їй зустріч та поспитай: Чи все гаразд у тебе? Чи все гаразд у чоловіка? Чи гаразд із хлопям? Відказала вона: Гаразд.
  • Беги ей навстречу и спроси ее: «Здорова ли ты? Здоров ли твой муж? Здоров ли твой ребенок?»
    — Здоровы, — сказала она.
  • Як знялась вона на гору до чоловіка Божого, обняла йому ноги. І приступив Гієзій, щоб одвести її. Чоловік же Божий сказав: Лиши її, бо вона тяжко сумна, а Господь потаїв се від мене й не обявив менї.
  • Когда же она пришла к Божьему человеку на гору, она обняла его ноги. Гиезий подошел, чтобы оттолкнуть ее, но Божий человек сказал:
    — Оставь ее! Она в большом горе, но Господь утаил это от меня и не сказал мне.
  • І каже вона: Чи я ж прохала сина в мого добродїя? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?
  • — Разве я просила тебя о сыне, мой господин? — сказала она. — Разве я не говорила тебе: «Не буди во мне надежду?»
  • І звелїв Гієзієві: Підпережи чересла твої, возьми палицю мою в руку та й іди. Коли зустрінеш кого, не вітай його, а коли хто вітати ме тебе, не дякуй! та й положи палицю мою на лице хлопяткові.
  • Елисей сказал Гиезию:
    — Заправь полы плаща под пояс, возьми в руку мой посох и беги. Если встретишь кого, не приветствуй, и если кто будет приветствовать тебя, не отвечай. Положи мой посох мальчику на лицо.
  • Мати ж хлопчикова промовила: Як певно, що Бог живе, й як певно, що ти живеш, я не покину тебе! Тодї метнувсь він і пійшов слїдом за нею.
  • Но мать ребенка сказала:
    — Верно, как и то, что жив Господь и жив ты сам, — я не отстану от тебя.
    Тогда он поднялся и пошел за ней.
  • Гієзій же випередив їх, та й положив палицю на лице в хлопятка. Та не було нї голосу нї слуху. І вернувся зустріч йому й з'ясував: Хлопя не прокинулось.
  • Гиезий шел впереди их и положил посох мальчику на лицо, но в ответ не раздалось ни звука. Гиезий вернулся навстречу Елисею и сказал ему:
    — Мальчик не пробудился.
  • Як же ввійшов Елисей в господу, знайшов хлопятко мертве — лежить у його на постелї.
  • Когда Елисей пришел в дом, мальчик лежал мертвым на его постели.
  • І ввійшов він, засунув двері від їх, та й молився Господеві;
  • Он вошел, запер за собой дверь и помолился Господу.
  • Тодї нахилився над хлопятком, і притулив уста свої до його уст, очі свої до його оченят і руки свої до його рученят, та й пригорнувсь до його, й огрілось тїло в хлопятка.
  • После этого он поднялся на постель и лег на мальчика — рот ко рту, глаза к глазам, руки к рукам. Когда он простерся над ним, тело мальчика согрелось.
  • І знявсь ізнов, походив по сьвітлицї сюди й туди, підойшов та й схиливсь над ним. І чхнуло хлопя сїм раз, та й розкрило оченята хлопятко.
  • Елисей отвернулся, походил по комнате взад и вперед и, поднявшись на постель, простерся над ним еще раз. Мальчик семь раз чихнул и открыл глаза.
  • І кликнув тодї Гієзія й звелїв: Поклич сюди Сунамійку. І як увійшла покликана, сказав він: Возьми синка твого.
  • Елисей позвал Гиезия и сказал:
    — Позови шунамитянку.
    И тот сделал это.
    Когда она пришла, он сказал:
    — Возьми своего сына.
  • І приступила вона й упала йому в ноги та й уклонилась до самого долу; тодї взяла синка свого й вийшла.
  • Она вошла, упала ему в ноги и поклонилась до земли. Затем она взяла сына и вышла.
  • Елисей же пійшов знов у Галгал. А була тодї голоднеча в тій землї; ученики пророцькі седїли перед ним. І звелїв він слузї свойму: Постав найбільшого казана та й звари юшку синам пророцьким.
  • Елисей же вернулся в Гилгал. В той области тогда был голод. Когда ученики пророков встретили его, он сказал слуге:
    — Поставь большой котел и свари для этих людей похлебки.
  • І пійшов один у поле, щоб назбірати зела, й знайшов дику вючу ростину, нарвав із неї овощів повну одежину, й прийшов та й накришив їх в котел з юшкою, бо вони незнали їх.
  • Один из них вышел в поле собирать овощи11 и нашел дикие огурцы. Он набрал полную одежду диких плодов с него и, когда вернулся, накрошил их в котел с похлебкой, хотя никто не знал, что это такое.
  • І налили їм їсти; та скоро вони покушали юшки, закричали, кажучи: Смерть у казанї, чоловіче Божий! і не змогли їсти.
  • Похлебку разлили для людей, но начав есть, они закричали:
    — Божий человек, в котле смерть! — и не стали есть похлебку.
  • Він же сказав: Принесїть лишень борошна сюди. І всипав муку в казан та й звелїв: Наливай людям, нехай їдять. І не було вже нїчого шкідного в кітлї.
  • Елисей сказал:
    — Принесите муки.
    Он бросил ее в котел и сказал:
    — Разливай людям, чтобы они ели.
    И в котле не осталось ничего вредного.
  • Прийшов чоловік із Баал Салиси та й принїс чоловікові Божому первоплід хлїба — двайцять ячмінних боханцїв і стовченого зерна в саквах. І звелїв Елисей: Дай людям, нехай їдять.
  • Из Баал-Шалиши пришел некий человек, который принес Божьему человеку двадцать ячменных хлебов, испеченных из зерна первого урожая, и колосья с молодым зерном.
    — Отдай людям, пусть едят, — сказал Елисей.
  • Слуга ж його відказав: Що тут класти перед сотнею чоловіка? Він же каже: Дай людям, нехай їдять, так бо говорить Господь: Їсти муть, та ще й зостанеться.
  • — Как же я накормлю этим сто человек? — спросил слуга.
    Но Елисей ответил:
    — Отдай людям, пусть едят. Ведь так говорит Господь: «Они наедятся, и еще останется».
  • І положив перед ними, й їли вони, ще й зісталось, по слову Господньому.
  • Тогда он раздал им, и они ели, и еще осталось, по слову Господа.

  • ← (2 Царів 3) | (2 Царів 5) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025