Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
І сказали пророцькі сини (ученики) Елисеєві: Як бачиш, місце, де живемо при тобі, нам потїсне;
Якось сини пророків звернулися до Елісея: Ось місце, в якому ми живемо перед тобою, воно — тісне для нас.
Пійдемо лишень на Йордань, і нехай там кожен візьме по дереву, щоб спорядити нам місце, й осїстись на йому. А він сказав: ійдїть.
Тож підемо до Йордану, і кожний муж візьме звідти одну колоду, і зробимо собі там житло. А він сказав: Ідіть!
Один же між ними просить: Зроби нам ласку, йди з кметями твоїми. І сказав він: Добре! йду з вами.
Та один лагідно промовив: Іди з твоїми рабами! І він сказав: Я піду!
От і пійшов із ними. Як же дойшли до Йорданї, почали рубати дерево.
Тож він пішов з ними, і вони прийшли до Йордану, і почали рубати ліс.
Тим часом як один рубав деревину, упала сокира його з топорища в воду. І крикнув він: Ой добродїю! а вона ж позичена.
І ось один рубав колоду, і впало залізко сокири у воду. І він закричав: О, володарю, та ж воно позичене!
Чоловік же Божий рече: Де вона впала? Як же показав йому місце, вирубав він цїпок, кинув туди, й ось сокира сплила.
А Божий чоловік запитав: Де впало? І той показав йому місце. А він відломив кусок дерева і кинув туди, і залізко виплило.
Він і каже: Лови! той простяг руку й взяв її.
Візьми собі, — сказав він. І той простягнув свою руку і взяв його.
Царь Сирийський вирушив війною проти Ізрайлитян і перемовлявсь із слугами своїми та й сказав їм: У тому а тому місцї заляжемо залягом.
Цар Сирії воював проти Ізраїля. Він радився зі своїми слугами, пропонуючи: На такому-то місці отаборюся.
Чоловік же Божий, послав до царя Ізраїлського сказати: Остерегайся проходити тим місцем, бо там залягли Сирийцї.
А Елісей послав до царя Ізраїля, остерігаючи: Стережись, не йди в це місце, бо там Сирія притаїлася!
І послав царь Ізраїлський на те місце, що вказав йому чоловік Божий. І так остерегав його що-разу, й він устерігся там, де вказано, не раз та й не два.
І послав цар Ізраїля в те місце, про яке йому сказав Елісей, і стерігся того місця не раз і не два.
І стревожилось серце царя Сирийського про сю річ, і скликавши свої слуги, каже їм: Чи не виказали б ви менї, хто мене зраджує цареві Ізрайлевому?
І заворушилася душа царя Сирії через цю справу, і він закликав своїх слуг, і сказав їм: Не сповіщаєте мені, хто видає мене цареві Ізраїля?
І відказав один ізміж слуг його: Нї, пане мій, царю; тільки пророк Елисей, що в Ізраїлї, переказує цареві Ізраїлському й ті слова, які ти промовиш ув опочивній сьвітлицї.
І сказав один із його слуг: Ні, мій володарю, царю, бо це пророк Елісей, який в Ізраїлі, сповіщає цареві Ізраїля всі слова, які ти говориш у кімнаті своєї спальні!
І повелїв він: Ійдїте та дивітесь, де він, щоб менї послати та й піймати його. Як же сказано йому: Він у Дотаїмі,
І той сказав: Ідіть, подивіться, де він, і, пославши, візьму його! І сповістили йому, кажучи: Ось у Дотаїмі!
Послав туди конї й колесницї й потужню купу військову. Пійшли вони в ночі та й обняли город.
І він послав туди кінноту, колісниці та велике військо, і вони прийшли вночі й оточили місто.
Уранцї рано встав слуга чоловіка Божого й вийшов, аж се облягла військова купа з кіньми й колесницями навкруги місто. І каже йому слуга його: Ой горе, паноньку! що нам оце почати?
І збудився вранці слуга Елісея, щоб устати, і вийшов, аж ось військо, кіннота і колісниці оточили місто, і слуга сказав йому: О, володарю, що робитимемо?
Він же сказав: Не лякайся, бо тих, що з нами, більш, анїж тих, що з ними.
А Елісей відповів: Не бійся, бо тих, хто з нами, більше від тих, хто з ними!
І моливсь Елисей й промовляв: Господи! відкрий йому очі, щоб він бачив! І відкрив Господь слузї очі, й вбачав він, як гора навкруги Елисея була заповнена кіньми й поломяними колесницями.
І помолився Елісей, і сказав: Господи, відкрий очі слуги, і нехай побачить! І Господь відкрив його очі, і він побачив, як ось гора, повна коней, і вогненні колісниці довкола Елісея.
Як же Сирийцї двинули проти його, моливсь Елисей Господеві й промовляв: Удар же сих людей слїпотою! І вдарив їх слїпотою, як моливсь Елисей.
І вони підійшли до нього, а Елісей помолився до Господа і сказав: Урази цей народ сліпотою! І Він уразив їх сліпотою за словом Елісея.
І рече їм Елисей: Се не та дорога й не той город; ійдїте за мною, так я приведу вас до того чоловіка, що ви шукаєте. І привів їх у Самарию.
І сказав їм Елісей: Не це місто і не ця дорога! Ідіть за мною, і я відведу вас до чоловіка, якого шукаєте! І він привів їх у Самарію.
Як тільки ж прийшли вони в Самарию, рече Елисей: Господи! відкрий їм очі, щоб вони бачили. І відкрив їм Господь очі, й вони побачили себе в серединї в Самариї.
І сталося, коли вони прийшли в Самарію, то Елісей сказав: Відкрий, Господи, їхні очі й хай побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони були посеред Самарії.
Як же побачив їх царь Ізрайлїв, питає в Елисея: Чи мєнї їх вистинати, батьку?
А цар Ізраїля, коли їх побачив, запитав: Чи не побити мені [1]їх, батьку?
Він же відказав: Не вбивай їх. Хиба ти заполонив їх мечем твоїм і луком твоїм, щоб їх убивати? Постав перед ними їду та воду, нехай їдять і пють, а тодї нехай ійдуть до свого пана.
І той відповів: Не вбивай! Убивати можна тільки тих, яких ти взяв у полон своїм мечем і своїм луком! Поклади перед ними хліб і воду, і хай їдять, хай п’ють і хай ідуть до свого володаря!
І звелїв наготовити їм великий пир, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пійшли вони до свого пана. З того часу не було нападу Сирийцїв на Ізраїль-землю.
І він поставив перед ними великий стіл, вони поїли і попили, і він відіслав їх, і вони пішли до свого володаря. І не продовжували більше легко озброєні сирійці виступати проти землі Ізраїлю.
І сталось опісля, що царь Сирийський Бенадад постягав докупи всю військову силу свою та й двинув і обложив Самарию.
І сталося після цього, що зібрав син Адера, цар Сирії, весь свій табір, пішов і взяв у облогу Самарію.
І настала велика голоднеча в Самариї, й дойшло до такого скруту, що осляча голова стояла вісїмдесять срібних секлів, а четвертина міри голубячого гною пять срібних секлів.
І в Самарії настав великий голод, і ось вона перебувала в облозі, аж доки не була голова осла за п’ятдесят сиклів срібла, а четвертина міри голубиного гною — за п’ять сиклів срібла.
Як вийшов раз царь Ізраїлський на мур, заголосила до його якась женщина та й просить: Поможи менї, добродїю мій, царю!
Цар Ізраїля ходив по мурах, а до нього закричала жінка, гукаючи: Спаси, володарю-царю!
Він же відказав: Коли тобі не поможе Господь, так із чого я поможу тобі? з току, чи з вино-тискарнї?
А той відповів їй: Якщо тебе не спасе Господь, як я тебе спасу? Чи з току, чи із чавила?
І поспитав у неї царь: Що тобі треба? Відказала ж вона: Отта жінка говорила менї: Дай сина твого, щоб ми сьогоднї з'їли його, а завтра з'їмо мого сина.
А далі цар запитав її: Що тобі є? А вона промовила: Ця жінка сказала мені: Дай твого сина, сьогодні ми його з’їмо, завтра ж — мого сина, з’їмо і його!
От ми зварили мого сина та й ізїли, а як на другий день я сказала їй: Давай же сюди твого сина, щоб нам його з'їсти, то вона свого сина сховала.
І ми зварили мого сина, і з’їли його. А на наступний день я сказала їй: Дай твого сина, з’їмо і його! Але вона заховала свого сина!
Як почув же царь, що женщина таке говорить, роздер одежу на собі, й ходив по мурі, і бачив люд, що на тїлї в його волосяне веретище.
І сталося, коли цар Ізраїля почув слова жінки, то роздер свій одяг, і він ходив по мурах, і народ побачив на його тілі під низом мішковину.
І каже він: Нехай Бог учинить менї се й те, та ще й причинить, коли голова Елисеїна зістанеться сьогоднї в його на плечах.
І він сказав: Так нехай зробить мені Бог і так нехай додасть, якщо голова Елісея буде на ньому сьогодні.
Як седїв же Елисей в своїй хатинї й значнї люде седїли в його, післав царь від себе чоловіка. Перше ж нїж посланець дійшов до його, рече він значнїм людям: А знаєте ви, що сей син душогубця послав до мене, щоб стяти менї голову? Гледїте ж, скоро посланець надійде, зачинїте двері та й не допустїть увійти, бо ось, чути вже тупаннє пана його за ним.
А Елісей перебував у своєму домі, і старійшини перебували з ним. І послав чоловіка перед ним раніше, ніж до нього прийшов посланець, і він сказав старійшинам: Чи знаєте, що цей приречений на смерть послав, щоб зняти мою голову? Глядіть, як тільки прийде посланець, закрийте двері й затримайте його при дверях. Хіба не звук ніг його володаря за ним?