Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
            «Життя моє мені набридло! 
Дам волю смуткові моєму,
і говоритиму в гіркоті душі моєї.
            Дам волю смуткові моєму,
і говоритиму в гіркоті душі моєї.
Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
            Я скажу Богові: Не засуджуй мене! 
Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
            Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
            Чи це для тебе добре мене гнітити, 
твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
            твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
            Невже в тебе тілесні очі? 
Невже ти бачиш, як людина бачить?
            Невже ти бачиш, як людина бачить?
Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
            Чи дні твої подібні до днів людських, 
роки твої, немов дні смертних,
            роки твої, немов дні смертних,
Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
            що ти шукаєш у мене провини,! розвідуєшся, чи є гріх у мені,
            Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
            хоча й знаєш, що я не провинився, 
що нікому спастися з руки твоєї?
            що нікому спастися з руки твоєї?
Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
            Руки твої мене склали й сотворили, 
і ти ж мене всього руйнуєш?
            і ти ж мене всього руйнуєш?
Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
            Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; 
і хочеш знову в порох мене повернути.
            і хочеш знову в порох мене повернути.
Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
            Чи ж ти не вилив мене молоком, 
не згустив мене сиром?
            не згустив мене сиром?
Скірою й тілом з'одяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
            Ти одяг мене шкірою й тілом, 
з костей і жил зіткав єси мене.
            з костей і жил зіткав єси мене.
Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
            Ти дав мені життя і милість, 
і твоя опіка зберегла мій дух.
            і твоя опіка зберегла мій дух.
Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
            Та ось що скрив ти в твоїм серці, 
я знаю, що воно оце на думці в тебе:
            я знаю, що воно оце на думці в тебе:
Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
            якщо грішу, — за мною назирати 
й гріха мені не відпускати.
            й гріха мені не відпускати.
Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
            Горе мені, як завиню! 
Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти,
я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
            Та хоч і правий я — не зважусь голову підняти,
я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
            Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною 
і знов показуєш на мені твою велич.
            і знов показуєш на мені твою велич.
Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
            Виводиш нових свідків проти мене, 
і збільшуєш твій гнів на мене:
дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
            і збільшуєш твій гнів на мене:
дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
            Навіщо вивів мене з лона? 
Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
            Я був би вмер, — мене не бачило б ніяке око.
Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
            Я був би, наче б мене й не було ніколи; 
мене перенесли б з утроби в домовину.
            мене перенесли б з утроби в домовину.
Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
            Днів життя мого так мало! 
Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
            Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
            поки піду й не повернуся, 
в країну темряви й смертельної тіні,
            в країну темряви й смертельної тіні,