Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, — й ти губиш мене?
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
Скірою й тілом з'одяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
Але й те скривав ти в серцї свойму, — я знаю, що се й було в тебе (на думцї), —
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.
А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нї-чиє око;
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матірнього живота перенесений був у гріб.
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
Покіль пійду — й не вернусь — в країну темряви й тїнї смертньої,
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,