Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Е й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, —
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника: