Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же.
Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?