Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).
Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
Полки його* притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
Кличу раба мого, — він не озивається; мушу моїми його благати устами.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, —
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
Про вічні часи на каменї видовбати!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
Я знаю** — Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“