Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

І озвавсь Йов і рече:

Заговорив Іов і мовив:

Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.

«Сьогодні знову гірка моя скарга,
його тяжка рука у мене стогін вириває.

О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!

Коли б я знав, де його знайти
щоб доступитись до його престолу!

Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;

Я впорядив би перед ним розправу,
наповнив би доводами мої уста.

Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.

Я збагнув би слова відповіді до мене,
я зрозумів би, що він мені сказав би!

Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.

Чи сперечався б він на повну силу зо мною?
О ні! Він би тільки до мене прислухався.

Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним — і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.

Тоді з ним праведник став би на прю,
і я звільнився б від судді мого назавжди!

А то я йду вперед — і нема його, повертаю назад і не зустріну його.

Та як піду на схід — його немає,
на захід — його не помічаю.

Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.

На півночі його шукаю — не бачу,
повернуся на південь — не виджу.

Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, — я вийду, як золото, чистий.

Він знає мою путь і мою зупинку;
нехай же мене випробує: як золото, я вийду.

Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.

Моя нога його сліду трималась;
путі його я пильнував, не відхилявся.

Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

Від заповіді уст його не відступав я,
накази уст його ховав у себе в грудях.

Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.

Призначить він щось, — хто назад поверне?
Чого він забажає, те й зробить.

Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.

Виконує бо свою постанову,
а й ще багато іншого, що в ньому існує.

Тим то я й дрожу перед ним; думаю — й серце холоне.

Тому я перед ним жахаюсь,
подумаю — і його лякаюсь.

Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.

Бог зламав мій дух,
і налякав мене Всесильний.

О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!

Бож не від темряви я гину,
і не від пітьми, що вкрила вид мій.»