Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
English Standard Version
І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
Job’s Summary Defense
And Job again took up his discourse, and said:
And Job again took up his discourse, and said:
О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
“Oh, that I were as in the months of old,
as in the days when God watched over me,
as in the days when God watched over me,
Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
when his lamp shone upon my head,
and by his light I walked through darkness,
and by his light I walked through darkness,
Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
when the Almighty was yet with me,
when my children were all around me,
when my children were all around me,
Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
when my steps were washed with butter,
and the rock poured out for me streams of oil!
and the rock poured out for me streams of oil!
Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище себі,
When I went out to the gate of the city,
when I prepared my seat in the square,
when I prepared my seat in the square,
Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
the young men saw me and withdrew,
and the aged rose and stood;
and the aged rose and stood;
Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
the princes refrained from talking
and laid their hand on their mouth;
and laid their hand on their mouth;
Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
the voice of the nobles was hushed,
and their tongue stuck to the roof of their mouth.
and their tongue stuck to the roof of their mouth.
Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
When the ear heard, it called me blessed,
and when the eye saw, it approved,
and when the eye saw, it approved,
Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
because I delivered the poor who cried for help,
and the fatherless who had none to help him.
and the fatherless who had none to help him.
Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
The blessing of him who was about to perish came upon me,
and I caused the widow’s heart to sing for joy.
and I caused the widow’s heart to sing for joy.
Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
I put on righteousness, and it clothed me;
my justice was like a robe and a turban.
my justice was like a robe and a turban.
Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
I was a father to the needy,
and I searched out the cause of him whom I did not know.
and I searched out the cause of him whom I did not know.
Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
I broke the fangs of the unrighteous
and made him drop his prey from his teeth.
and made him drop his prey from his teeth.
От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
Then I thought, ‘I shall die in my nest,
and I shall multiply my days as the sand,
and I shall multiply my days as the sand,
Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
my roots spread out to the waters,
with the dew all night on my branches,
with the dew all night on my branches,
Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
my glory fresh with me,
and my bow ever new in my hand.’
and my bow ever new in my hand.’
Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
“Men listened to me and waited
and kept silence for my counsel.
and kept silence for my counsel.
Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
After I spoke they did not speak again,
and my word dropped upon them.
and my word dropped upon them.
Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
They waited for me as for the rain,
and they opened their mouths as for the spring rain.
and they opened their mouths as for the spring rain.
Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
I smiled on them when they had no confidence,
and the light of my face they did not cast down.
and the light of my face they did not cast down.