Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Йова 28)
|
(Йова 30) →
Переклад Куліша та Пулюя
Новый русский перевод
І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
И продолжил Иов свое рассуждение:
О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
— Как я томлюсь по прошедшим месяцам,
по тем дням, когда Бог хранил меня,
Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
и светильник Его сиял над моей головой,
и при свете Его я шел сквозь тьму!
Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
О, это были мои лучшие годы,
когда Божья дружба хранила мой шатер,
Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
когда Всемогущий еще был со мной,
а дети — вокруг меня,
Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
когда молочные реки текли мне под ноги,
и скалы источали масло.
Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище себі,
Выходил ли я к городским воротам,
и садился ли на площади,
Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
меня завидев, юноши отступали,
и поднимались старцы;
Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
властители удерживались от слов
и прикрывали рты руками;
Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
голоса знатных стихали,
прилипали у них языки к небу.
Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
Кто меня слышал — превозносил меня
кто меня видел — хвалил меня,
Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
ведь я спасал кричащего бедняка
и беспомощного сироту.
Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
Умирающий благословлял меня,
и сердце вдовы наполнял я радостной песней.
Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
Праведность я надевал, как одежду;
справедливость, как мантию и тюрбан.
Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
Слепому я был глазами,
и хромому — ногами.
Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
Я был отцом для бедняков;
я разбирал дело странника.
Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
Я сокрушал челюсти беззаконных
и спасал жертвы из их зубов.
От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
Я думал: «Скончаюсь в своем гнезде,
и дни мои будут многочисленны, как песок.
Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
Как дерево, чьи корни достигают воды,
на чьи ветви ложится роса,
Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
не стареет слава моя,
и лук крепок в руке моей».
Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
Внимали мне, ожидали меня,
в молчании слушали мой совет.
Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
Когда замолкал я, больше не говорили;
они впитывали мои слова, как губка.
Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
Ждали меня, как дождя,
и слова мои, как дождь весенний, ртом ловили.
Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
Когда я улыбался, не смели верить;
света лица моего они не помрачали.67
Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
Я путь избирал им, воссев, как вождь;
я жил, словно царь посреди войска,
словно тот, кто плачущих утешает.
← (Йова 28)
|
(Йова 30) →