Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,
Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.