Переклад Куліша та Пулюя

New International Version

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

1

“I made a covenant with my eyes
not to look lustfully at a young woman.

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

2

For what is our lot from God above,
our heritage from the Almighty on high?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

3

Is it not ruin for the wicked,
disaster for those who do wrong?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

4

Does he not see my ways
and count my every step?

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

5

“If I have walked with falsehood
or my foot has hurried after deceit —

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

6

let God weigh me in honest scales
and he will know that I am blameless —

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

7

if my steps have turned from the path,
if my heart has been led by my eyes,
or if my hands have been defiled,

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

8

then may others eat what I have sown,
and may my crops be uprooted.

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

9

“If my heart has been enticed by a woman,
or if I have lurked at my neighbor’s door,

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

10

then may my wife grind another man’s grain,
and may other men sleep with her.

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

11

For that would have been wicked,
a sin to be judged.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

12

It is a fire that burns to Destructiona;
it would have uprooted my harvest.

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

13

“If I have denied justice to any of my servants,
whether male or female,
when they had a grievance against me,

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

14

what will I do when God confronts me?
What will I answer when called to account?

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

15

Did not he who made me in the womb make them?
Did not the same one form us both within our mothers?

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

16

“If I have denied the desires of the poor
or let the eyes of the widow grow weary,

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

17

if I have kept my bread to myself,
not sharing it with the fatherless —

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

18

but from my youth I reared them as a father would,
and from my birth I guided the widow —

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

19

if I have seen anyone perishing for lack of clothing,
or the needy without garments,

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

20

and their hearts did not bless me
for warming them with the fleece from my sheep,

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

21

if I have raised my hand against the fatherless,
knowing that I had influence in court,

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

22

then let my arm fall from the shoulder,
let it be broken off at the joint.

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

23

For I dreaded destruction from God,
and for fear of his splendor I could not do such things.

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

24

“If I have put my trust in gold
or said to pure gold, ‘You are my security,’

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

25

if I have rejoiced over my great wealth,
the fortune my hands had gained,

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

26

if I have regarded the sun in its radiance
or the moon moving in splendor,

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

27

so that my heart was secretly enticed
and my hand offered them a kiss of homage,

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

28

then these also would be sins to be judged,
for I would have been unfaithful to God on high.

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

29

“If I have rejoiced at my enemy’s misfortune
or gloated over the trouble that came to him —

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

30

I have not allowed my mouth to sin
by invoking a curse against their life —

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

31

if those of my household have never said,
‘Who has not been filled with Job’s meat?’ —

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

32

but no stranger had to spend the night in the street,
for my door was always open to the traveler —

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

33

if I have concealed my sin as people do,b
by hiding my guilt in my heart

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

34

because I so feared the crowd
and so dreaded the contempt of the clans
that I kept silent and would not go outside —

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

35

(“Oh, that I had someone to hear me!
I sign now my defense — let the Almighty answer me;
let my accuser put his indictment in writing.

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

36

Surely I would wear it on my shoulder,
I would put it on like a crown.

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

37

I would give him an account of my every step;
I would present it to him as to a ruler.) —

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

38

“if my land cries out against me
and all its furrows are wet with tears,

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

39

if I have devoured its yield without payment
or broken the spirit of its tenants,

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

40

then let briers come up instead of wheat
and stinkweed instead of barley.”
The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New International Version

Йова 31

Job 31