Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Як же ті трі мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Ось, я вижидав, що ви казати мете, — вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Полякались, мовчять, перестали говорити.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують,
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,