Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.