Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато!
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї — хто його родить?
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*?
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми!
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?