Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Озвався Господь до Йова з бурі й промовив:
Коли Еліус перестав говорити, то до Йова крізь бурю і хмари заговорив Господь:
Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?
Хто цей, який скриває від Мене раду, хто тримає слова в серці й думає від Мене втаїти?
Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:
Підв’яжи, як муж, твої стегна, Я ж тебе запитаю, а ти Мені відповіси!
Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!
Де ти був, коли Я основував землю? Сповісти Мені, якщо ти володієш знанням.
Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?
Чи знаєш, хто визначив її розміри? І хто протягнув мірний шнур по ній?
На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,
На чому встановлені її склепіння? Хто є той, котрий заклав на ній кутовий камінь?
Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?
Коли народжувалися зорі, усі Мої ангели хвалили Мене могутнім голосом.
Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,
Я загородив море брамами, коли воно хлинуло, виходячи з лона своєї матері.
Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,
Я ж зробив йому хмару за одяг і повив його імлою.
Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,
І Я поставив йому границі, встановивши засуви та брами.
І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?
Я ж сказав йому: Досі підеш, і не перейдеш, але в тобі розіб’ються твої хвилі!
Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)
Хіба Я при тобі наказав ранньому світлові, і ранкова зірка побачила своє визначене місце,
Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;
щоб схопитися за краї землі, аби скинути із себе безбожних?
Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,
Хіба ти, взявши глинисту землю, зліпив живу істоту і наділив її мовою на землі?
А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.
Чи ти забрав світло від безбожних, а плече гордих знищив,
Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?
прийшов до джерела моря, ходив стопами по безодні?
Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?
Хіба тобі зі страхом відкриваються брами смерті, а придверники аду, бачачи тебе, лякалися?
Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?
Чи ти збагнув широчінь піднебесної? Сповісти ж мені, якою вона є!
Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?
А в якій це землі замешкує світло, і де місце темряви?
А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.
Хіба ти Мене приведеш до їхніх околиць? Чи й ти вивідав їхні стежки?
Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато!
Знаю, що ти тоді народився, і число твоїх років велике.
А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,
Та чи ходив ти до сховищ снігу, і чи бачив ти сховища граду?
Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?
Можливо воно відкладене тобі на час ворогів, на день війни і битви?
Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?
Звідки виходить мороз чи розноситься південний вітер на піднебесну?
Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,
Хто ж приготував русло для дощової зливи, і дорогу громоносним бурям,
Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,
щоб посилати дощ на безлюдну землю, на пустелю, де немає людини,
Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?
щоб наситити незаселену і непрохідну землю і викликати ріст зелені?
Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?
Хто є батько дощу? Хто ж є той, котрий породив краплі роси?
Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї — хто його родить?
З якого лона виходить лід? А хто на небі породив мороз,
Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.
який сходить, наче вода, що тече? Поверхню ж безодні хто оснував?
Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*?
Чи ти збагнув пов’язь Плеяди і відкрив огорожу Оріона?
Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?
Чи ти відкриєш сузір’я у своєму часі, і чи притягнеш Вечірню зорю за її косу?
Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?
Чи ти знаєш переміни неба чи те, що стається у злагоді в піднебесній?
Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?
Чи ти покличеш хмару голосом, і вона тебе послухається поривами бурхливої зливи?
Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми!
Чи пошлеш блискавки, і вони підуть? Чи запитають вони тебе: Що робити?
Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?
Хто ж дав жінкам мудрість ткати чи вміння вишивати?
Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,
Хто ж у своїй мудрості перераховує хмари, і прихилив небо до землі?
Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?
Розлився порох, наче земля, Я ж зліпив його, наче кам’яну брилу.
Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,
Хіба ти полюєш їжу для левів, чи наповнюєш душі зміїв?
Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?
Адже вони перелякалися у своїх лігвищах, перебувають у лісах, чатуючи.