Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
Сьміх — йому товпи міські, й не чує крику погонича,
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, — сьміх йому кінь і їздець його.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.
При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,