Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його — страх-трепет, кругом зубів його страх!
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
Крепкі щити (тїло) його — се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
Чхне він — аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
Залїзо йому — солома, мідь — трюхле дерево.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі — се йому полова.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
Друк — у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
Каменюки під ним гострі, а він лежить на зубъї в грязї.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська — неначе кипуче мастило.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,