Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
Та стають заведені в надїї своїй: приходять туди, та румянїють від стиду.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!