Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Йова 6) | (Йова 8) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

Йова 7

Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?

«Чи ж то життя людини на землі не служба?
Чи ж не як дні поденника, дні його?

Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,

Неначе раб, що прагне холодку,
немов поденник, що жде заплати,

Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.

так місяці омани випали мені на долю,
і припали мені ночі болю.

Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.

Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане?
Коли встаю: Коли вже вечір?
І насичуюсь турботами до смерку.

Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.

Тіло моє вкрилось червою і струпом,
шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.

Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.

Дні мої линуть швидше, ніж човник,
і безнадійно пропадають.

Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.

Згадай же, що життя моє — лиш подув.
Очі мої вже не зазнають більше щастя.

Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.

Око, що бачило мене, вже більше не побачить,
очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.

Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,

Розвіюється хмара і минає,
отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.

Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.

Не повернеться вже більше до себе в хату,
і місце, де він був, його вже не впізнає.

Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.

Тим то не буду стримувати уст моїх
і говоритиму в печалі мого духу,
я скаржитимусь у горі душі моєї.

Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?

Чи ж то я море чи морська потвора,
що ти проти мене ставиш сторожу?

Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;

Коли гадаю: втішить мене моя постіль,
ложе моє допоможе перенести мою скаргу,

Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,

тоді жахаєш мене снами,
і примарами мене лякаєш.

Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.

І я волів би задушитись,
смерть мені ліпша від страждання.

Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!

Я сохну, я не буду жити завжди!
Облиш мене, бо дні мої — лише подув!

Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,

І що той чоловік, щоб його цінувати,
звертати на нього твою увагу,

Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?

навідуватись до нього щоранку,
і випробовувати його щохвилі?

Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?

Коли ти перестанеш за мною назирати,
даси мені спокійно слину проковтнути?

А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?

Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв,
тобі, що наглядаєш за людиною?
Чому ж мене ціллю собі поставив,
так що зробивсь я тягарем для себе?

Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.

Чому гріха мені не відпускаєш?
Чому мені переступу не даруєш?
Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»

← (Йова 6) | (Йова 8) →