Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Довго ще ти будеш говорити таке? — слова уст твоїх, мов розбурханий вітер!
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
Чи то ж Бог вивертає суд; і Вседержитель перевертає правду?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
Коли дїти твої перед ним согрішили, то він і подав їх у руки проступків їх.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
Скоро же ти шукати станеш Бога та помолишся до Вседержителя,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
І наколи чист єси й прав, то він зараз стане над тобою й втихомирить оселю правди твоєї.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
І хоч би зпершу було в тебе мало, то опісля буде дуже багато.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
Бо спитай тільки у давнїх родів і збагни постерігання батьків їх, —
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
Бо ми вчорашні собі й нїчого не знаєм, тим що наші днї тїнь на землї, —
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
А вони скажуть тобі й з серця свого випустять слова:
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
Чи піднімаєсь в гору сїтник без мочарі? чи росте рогозина на безводдї?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
Вона молоденька й не підтята, а всихає борше, як инша трава.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
Така сама доля всїх тих, що забувають Бога, й надїя лицемірнього погибне;
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
Впованнє його підрізане, а певність його — сїть павукова.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
Він обіпреться на дім свій, та не устоїть; вхопиться його, й не вдержиться.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
Він зеленїє на сонцї, аж поза сад сягає галуззє його;
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
В каміннє вплїтаєсь коріннє його, між каміннє врізуєсь воно;
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
Та коли вирвуть його з місця його, то місце одцураєсь його, (скаже): не знаю тебе!
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
От яка втїха на дорозї його! а з землї инші виростають.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
Бачиш: Бог не одпихає безвинного, але й не піддержує руки лиходїїв.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Він сповнить ще сьміхом і твої уста й губи твої — радїсним викликом.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...