Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
Маскіл. Асафа. Слухай, народе мій, мого навчання! Прихиліть ухо ваше до слів уст моїх!
Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх.
Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали,
Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив.
Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали;
Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям.
Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували;
І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
не були, як батьки їхні, — поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний.
Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою.
Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити;
Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
діла його й чудеса його забули, що він був явив їм.
Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
Дивні діла зробив він перед їхніми батьками в землі Єгипетській, на полі Цоан.
Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
Він розтяв море й перевів їх; і води валом поставив.
І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом.
Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень.
Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води.
Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.
І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.
І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?
Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м'яса?»
Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
Тому, почувши те Господь, розгнівавсь і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.
Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.
А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,
І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.
Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.
Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня.
І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
Пустив на них дощем, як порох, м'яса, і мов пісок морський, птаство пернате.
І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів.
І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання.
Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті,
Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво.
Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії.
І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій.
Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно.
І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
І згадували, що Бог — їхня скеля, що Бог Всевишній — їхній Відкупитель.
І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали.
Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні.
Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення.
І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
Згадав він, що вони — лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше.
Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли!
І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
Потім знов спокутували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали.
Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив,
Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан.
Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити.
Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали.
Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
Віддав гусені врожай їхній, і сарані їхню працю.
Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні — памороззю.
І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
Віддав градові їхню скотину, їхні отари — блискавицям.
Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
Послав на них жар свого гніву, — обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя.
Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
Він простелив дорогу гнівові своєму; від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє.
І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана.
І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею.
І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море.
І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця.
І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах.
Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували.
Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
І відступили й зрадили, як і батьки їхні; і відвернулися, неначе лук зрадливий.
Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили.
Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув.
І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.
І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
Він видав у неволю свою силу, і славу свою — у ворожі руки.
І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину.
Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних.
Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
Священики їхні під мечем упали, — і не плакали вдовиці.
Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
Тоді Господь мов зо сну пробудився неначе витязь, вином одолілий.
І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому.
І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав.
Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав.
І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
І збудував, мов небо свою святиню — як землю, що заснував її повіки.
І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих.
Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля — свою спадщину.