Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,

1

Приповідки Соломона, сина Давида,
царя Ізраїля,

2

Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;

2

щоб пізнати мудрість і навчання,
щоб зрозуміти слова розсудні,

3

Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;

3

щоб засвоїти (собі) освічену науку,
— справедливість, правосуддя та правоту, —

4

Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;

4

щоб дати простодушним розсудність,
юнакові знання та обачність,

5

Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;

5

щоб мудрий слухав і зростав у знанні,
розумний придбав здорові засади,

6

Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:

6

щоб зрозумів приповідки та приховане значення,
слова мудрих та їхні загадки.

7

Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.

7

Острах Господній — початок мудрости;
безумні мудрістю й навчанням нехтують.

8

Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;

8

Слухай, мій сину, настанови батька твого;
не відкидай поучування матері твоєї,

9

Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.

9

бо це гарний вінець тобі на голову,
намисто тобі на шию.

10

Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;

10

Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні,
не піддавайся!

11

Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,

11

Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну,
причаймося на безвинного — без усякої причини,

12

Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;

12

поглиньмо їх, мов Шеол, живих,
цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

13

Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;

13

Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних,
сповнимо наші доми здобиччю.

14

Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —

14

Кинь жереб твій разом із нами,
гаман нехай один буде в усіх нас!”

15

Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,

15

Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними,
зверни ногу твою з їхньої стежки,

16

Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.

16

бо ноги їх біжать до злого,
поспішають, щоб кров пролити.

17

Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;

17

Таж даремно розставляють сіть
в очах усілякої пернатої породи.

18

Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.

18

Вони ж на власну кров чигають,
на самих себе засідають.

19

Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.

19

Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі;
воно вбиває того, хто його в собі має.

20

Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;

20

Мудрість по вулицях голосить,
свій голос по майданах піднімає,

21

Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:

21

на роздоріжжях гомінливих кличе,
при входах у браму в місті виголошує:

22

Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?

22

“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете?
Докіль насмішники кохатимуться в насмішках,
безумні ненавидітимуть науку?

23

Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.

23

Верніться на мою дорогу;
ось ізіллю на вас мій дух,
слова мої звіщу вам.

24

Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;

24

За те, що кликала я, та ви зреклися,
як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

25

Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.

25

за те, що гордували всякою порадою моєю,
моїх докорів не сприймали, —

26

За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;

26

то я буду сміятися з вашого нещастя,
я буду кпити, як на вас страх надійде;

27

Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.

27

як страх на вас надійде, немов буря;
злетить на вас нещастя, немов вихор,
коли на вас наляже гніт і смуток.

28

Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.

28

Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся,
будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

29

За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,

29

За те, що вони зненавиділи науку,
страху Господнього не прийняли,

30

Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;

30

поради моєї не бажали,
знехтували всі мої докори, —

31

За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.

31

тому плоди своїх учинків їстимуть,
наситяться задумами своїми.

32

Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;

32

Бо відступництво невігласів їх убиває,
і безтурботність дурнів губить їх.

33

Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.

33

Хто ж слухає мене, той житиме безпечно,
і буде спокійний, не боявшися лиха”.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

Приповістей 1

Приповістей 1