Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є.
Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї.
Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють.
Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають.
Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих.
Лагідний язик — се дерево жизнї, а необузданий — пригноблює духа.
Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі.
Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, — добрий розум має.
Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.
В дому в праведного — достаток добра, а в доходах безбожного — самий хиба розстрій.
Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад.
Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних.
Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так.
Жертва безбожних — гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому.
Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба.
Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди — сей йому любий.
Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.
Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, — погибне.
Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає.
І преисподня й ад явні Господеві, а надто — серця синів людських.
Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських!
Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.
Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де.
Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє.
Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений.
Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.
Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть.
В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина.
Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно.
У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї.
Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му.
Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте.
Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му.
Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду.
Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот.
Лїнивого дорога — мов тернєм встелена, дорога же праведних — гладка.
Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́.
Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає.
Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́.
Дурницї — радощі безумному, а чоловік розумний ступає правою дорогою.
Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить.
Без поради розпочате дїло розбиваєсь, як же порадників доволї, воно остоїться.
Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.
Радість чоловікові — (розумний) відказ із уст його; слово в час сказане — яке воно любе!
Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!
Путь життя мудрого веде вгору, щоб відбитись йому від пропастї в низу.
Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́.
Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить.
Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови.
Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому.
Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́.
Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї.
Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити.
Обдумує відказ праведного серце, уста же безбожників вимітують зло.
Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло.
Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає.
Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує.
Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї.
Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті.
Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими.
Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими.
Хто відкидає упомин, — не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, — набуває розуму.
Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум.