Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.