Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий — находить добро.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав — погибне.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї — старшованнє над князями.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його — вирозумілість на проступки.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
Царський гнїв — як би рик лева, а його ласкавість — мов роса на зелень.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Дурний син — гризота отцеві, а сварлива жінка — мов вода крізь кришу текуча.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
І дом і майно — спадщина по родителях, а розумная жона — від Господа.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного — він ще порозумнїє.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
Хто батька нехтує й матїр проганяє, — той син ледачий й безчесний.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.