Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Слухайте, дїти, науку (мою) отецьку, і пильнуйте, щоб набіратись розуму;
Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
Бо я добру науку даю вам; не покидайте ж того, що заповідаю вам.
бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
Я ж бо й сам був у панотця мого любимою дитиною, й неначе єдиною у неньки моєї.
бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
І вчив мене панотець і мовляв менї: Вдержуй слова мої в серцї; допильновуй наказів моїх і жий (щасливо).
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
Набірайся премудростї, набувай розуму; не забувай сього й не відхиляйся від речей з уст моїх.
Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
Держися її, а буде вона охороною тобі; люби її, а буде вона обороною твоєю.
не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
Головна се річ — мудрість: здобувай премудрість, і всїм, що маєш, набувай розуму.
Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
Над усе цїнуй її, а вона підійме тебе високо; вона до честї доведе тебе, як пригорнешся до неї;
Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
Вона вінцем ласк з'украсить голову твою, — придбає тобі пишний вінок.
вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
Слухай, сину мій, і приймай слова мої, а умножаться лїта життя твого.
Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
Я тебе наставляю на дорогу мудростї, проводжу тебе по стежках незаблудних.
дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
Пійдеш ними, — не тїсно нозї твоїй буде, побіжиш — і не спотикнешся.
коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
Держись цупко моєї науки, не занедбовуй, допильновуй її, бо вона життє твоє.
Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
Не ходи стежкою безбожних і не любуйся дорогою лихих.
На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
Покинь її, не ходи нею, відхиляйся від неї й простуй собі мимо;
покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
Бо вони й не заснуть, як щось лихого не вчинять; сон покине їх, як не підставлять ноги кому небудь;
бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
Бо вони їдять хлїб беззаконностї, а вино попивають (з добра), що насильством придбали.
Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
Стежка праведних — се та зоря, що зорить рано вранцї, і сьвітить яснїйше та яснїйше аж до повного дня.
А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
А путь безбожників — темна темрява; вони не знають, де їм доведеться спіткнутись.
Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
Сину! слухай слова мої з увагою пильно, прихиляй твоє ухо до того, що я промовляю;
Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
Не давай їм з очей твоїх зникнути; заховай їх у самій серединї в серцї твойму.
Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
Бо життє вони для того, хто їх знайде, і здоровлє для всього тїла його.
Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
Бережи твоє серце, мій сину, над усе, що бережеться, бо з нього виходить усе, чим живемо.
Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
Відкидай від себе лукавство уст, і зрадливість язика держи оддалїк від себе.
Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
Очі твої нехай просто позирають, і війки твої нехай справляються впрост навперед тебе.
Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
Обдумуй стежку ногам твоїм, і всї ходи (вчинки) твої нехай будуть постійні.
Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої: