Переклад Куліша та Пулюя

Darby Bible Translation

От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, — заживай добра! Аж і се марнота.

The Futility of Pleasures

I said in my heart, Come now, I will try thee with mirth, therefore enjoy pleasure. But behold, this also is vanity.

2

Про сьміх сказав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?

2

I said of laughter, Madness! and of mirth, What availeth it?

3

Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.

3

I searched in my heart how to cherish my flesh with wine, while practising my heart with wisdom; and how to lay hold on folly, till I should see what was that good for the children of men which they should do under the heavens all the days of their life.

4

Брався я за великі працї: будував будинки, насаджував виноградники,

4

I made me great works; I builded me houses; I planted me vineyards;

5

Заводив собі сади й огороди до прогульки, й насадив у них всяке дерево плодове;

5

I made me gardens and parks, and I planted trees in them of every kind of fruit;

6

Я робив стави — поливати дерева, що росли в гаях у мене;

6

I made me ponds of water, to water therewith the wood, where the trees are reared.

7

Куповав бранцї й бранки, а то були в мене й домовники; були в мене стада буйної й дрібної скотини більш, нїж у всїх, що перше мене були в Ерусалимі;

7

I acquired servants and maidens, and had servants born in my house; also I had great possessions of herds and flocks, above all that had been in Jerusalem before me.

8

Призбірав я собі срібло й золото й скарби з царів і земель; завів у себе сьпіваків і сьпівачок і все, що веселить людей, та всякі музичні прибори.

8

I gathered me also silver and gold, and the peculiar treasure of kings and of the provinces; I got me men-singers and women-singers, and the delights of the children of men, a wife and concubines.

9

Я зробивсь великим і богатим, так що переважив усїх, що бували поперед мене в Ерусалимі, а при всьому тому премудрість моя зоставалась у мене.

9

And I became great, and increased more than all that had been before me in Jerusalem: also my wisdom remained with me.

10

Чого б нї забажали очі мої, я вволяв їх волю; не уймав мому серцю нїяких радощів; серце бо моє веселилось усїми трудами моїми, й се був мій пай з усїх трудів моїх.

10

And whatsoever mine eyes desired I kept not from them: I withheld not my heart from any joy; for my heart rejoiced in all my labour, and this was my portion from all my labour.

11

Та як поглянув я на все, що мої руки зробили й скільки завдавав я собі клопоту, працюючи, — бачу, що все воно марне, тільки мучить дух, і нїякої з того користї під сонцем.

11

Then I looked on all the works that my hands had wrought, and on the labour that it had cost me to do [them]; and behold, all was vanity and pursuit of the wind, and there was no profit under the sun.

12

І завзявсь я міркувати, що воно премудрість і що таке воно дурнота та без'ум; (Що вдїє той, що по царі постане? Вже з давен воно зроблено.)

12

The Wise and the Foolish

And I turned myself to behold wisdom, and madness, and folly; for what shall the man [do] that cometh after the king? -- that which hath already been done.

13

І я побачив, що мудрість бере гору над дурнотою, як сьвітло над темрявою:

13

And I saw that wisdom excelleth folly, as light excelleth darkness.

14

У мудрого очі в голові, а дурний ходить потемки; та пізнав я й те, що суджено долю однаку й сьому й тому.

14

The wise man's eyes are in his head, and the fool walketh in darkness; but I myself also perceived that one event happeneth to them all.

15

І кажу сам собі; доля дурного, се й моя доля. Про що ж менї було добиватись мудростї? І мусїв сказати сам собі: І се марнота!

15

And I said in my heart, As it happeneth to the fool so will it happen even to me; and why was I then so wise? Then I said in my heart that this also is vanity.

16

Мудрого не будуть споминати вічно, так само як і дурного; в будущинї все забудесь, — і, о горе! мудрий вмірає так само, як і дурний.

16

For there shall be no remembrance of the wise more than of the fool for ever; because everything is already forgotten in the days which come. And how dieth the wise even as the fool?

17

І зробилось менї життє ненавидним, і огидло менї все, що дїється під сонцем; бо все воно марнота й утома духа.

17

And I hated life; for the work that is wrought under the sun was grievous unto me; for all is vanity and pursuit of the wind.

18

І зненавидїв я всю працю мою, що працював під сонцем; бо маю все те зіставити другому, хто постане по менї.

18

The Futility of Work

And I hated all my labour wherewith I had been toiling under the sun, because I should leave it unto the man that shall be after me.

19

А хто знає, чи він буде мудрий, чи дурний? Однакже він буде панувати над тим усїм, що я трудом здобував, та показав себе мудрим під сонцем. І ось — марнота!

19

And who knoweth whether he will be a wise [man] or a fool? yet shall he have rule over all my labour at which I have laboured, and wherein I have been wise under the sun. This also is vanity.

20

І я одвернувся й вговорював моє серце, відречись усього, над чим працював під сонцем;

20

Then I went about to cause my heart to despair of all the labour wherewith I had laboured under the sun.

21

Инший бо працює з розумом, розсудливо й корисно, та й мусить покинути працю свою комусь такому, що не робив нїчого в тому, як коли б воно йому належалось. Се марнота, се річ вельми сумна!

21

For there is a man whose labour hath been with wisdom, and with knowledge, and with skill, and who leaveth it to a man that hath not laboured therein, to be his portion. This also is vanity and a great evil.

22

Бо що буде чоловікові за всї працї його, що томив себе, й за всю журбу серця свого під сонцем?

22

For what will man have of all his labour and of the striving of his heart, wherewith he hath wearied himself under the sun?

23

Щодня він журився й побивався, ба й у ночі не було впокою. Чи ж не марнота се?

23

For all his days are sorrows, and his travail vexation: even in the night his heart taketh no rest. This also is vanity.

24

Не у власті людській і се добро, щоб їсти да пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув. Я пересьвідчивсь, що й се з руки Божої;

24

There is nothing good for man, but that he should eat and drink, and that he should make his soul enjoy good in his labour. This also I saw, that it was from the hand of God.

25

Бо хто може їсти і вживати без його ласки?

25

For who can eat, or who be eager, more than I?

26

Тому бо, хто вгоден йому, дає він мудрість і знаттє й радощі; а грішному, щоб запобігав, дбав і до купи збірав, а вкінцї зіставив тому, кого Бог вподобав. Тут знов — марнота й утома духа.

26

For he giveth to a man that is good in his sight wisdom, and knowledge, and joy; but to the sinner he giveth travail to gather and to heap up, that he may give to him that is good in God's sight. This also is vanity and pursuit of the wind.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

Darby Bible Translation

Екклезіаста 2

Ecclesiastes 2