Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Екклезіаста 1) | (Екклезіаста 3) →

Переклад Куліша та Пулюя

Новый русский перевод

  • От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, — заживай добра! Аж і се марнота.
  • Я сказал себе: «Попробую-ка повеселиться и получить от этого удовольствие». Но и это оказалось суетой.
  • Про сьміх сказав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?
  • О смехе я сказал: «Безумие», а о веселье: «Что оно дает?»
  • Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.
  • Я пытался утешить себя вином и, сохраняя мудрость, предаться глупости. Я хотел увидеть, что стоит людям делать под небом в немногие дни их жизни.
  • Брався я за великі працї: будував будинки, насаджував виноградники,
  • Я совершил великие дела: построил себе дома, и насадил виноградники,
  • Заводив собі сади й огороди до прогульки, й насадив у них всяке дерево плодове;
  • разбил сады и рощи, и посадил в них разные плодовые деревья.
  • Я робив стави — поливати дерева, що росли в гаях у мене;
  • Я сделал водоемы, чтобы поливать цветущие деревья в роще.
  • Куповав бранцї й бранки, а то були в мене й домовники; були в мене стада буйної й дрібної скотини більш, нїж у всїх, що перше мене були в Ерусалимі;
  • Купил себе рабов и рабынь, и были у меня и другие рабы, рожденные в доме моем. Также крупного и мелкого скота было у меня больше, чем у кого-либо, кто жил до меня в Иерусалиме.
  • Призбірав я собі срібло й золото й скарби з царів і земель; завів у себе сьпіваків і сьпівачок і все, що веселить людей, та всякі музичні прибори.
  • Я собрал себе серебро, и золото, и богатство царей и областей. Приобрел я певцов, и певиц, и много наложниц4 — отраду сердца мужчин.
  • Я зробивсь великим і богатим, так що переважив усїх, що бували поперед мене в Ерусалимі, а при всьому тому премудрість моя зоставалась у мене.
  • Я превзошел величием всех, кто жил в Иерусалиме до меня. При всем этом мудрость моя оставалась со мной.
  • Чого б нї забажали очі мої, я вволяв їх волю; не уймав мому серцю нїяких радощів; серце бо моє веселилось усїми трудами моїми, й се був мій пай з усїх трудів моїх.
  • Чего бы ни пожелали глаза мои, я ни в чем им не отказывал;
    сердцу своему я не отказывал в удовольствии.
    Мое сердце радовалось от всего, что я делал —
    это и было наградой за весь мой труд.

  • Та як поглянув я на все, що мої руки зробили й скільки завдавав я собі клопоту, працюючи, — бачу, що все воно марне, тільки мучить дух, і нїякої з того користї під сонцем.
  • Но когда я посмотрел на все, что сделали мои руки,
    и на тот труд, что я совершил,
    я увидел, что все суета, все — погоня за ветром,
    и ни в чем нет пользы под солнцем.

  • І завзявсь я міркувати, що воно премудрість і що таке воно дурнота та без'ум; (Що вдїє той, що по царі постане? Вже з давен воно зроблено.)
  • Затем я стал размышлять о мудрости,
    о безумии и глупости.
    Ведь что еще может сделать преемник царя,
    кроме того, что уже делалось?

  • І я побачив, що мудрість бере гору над дурнотою, як сьвітло над темрявою:
  • И увидел я, что мудрость лучше глупости,
    как и свет лучше тьмы.

  • У мудрого очі в голові, а дурний ходить потемки; та пізнав я й те, що суджено долю однаку й сьому й тому.
  • Мудрый ясно видит куда идет,
    а глупый блуждает во тьме.
    Но я понял,
    что их обоих ждет одна участь.

  • І кажу сам собі; доля дурного, се й моя доля. Про що ж менї було добиватись мудростї? І мусїв сказати сам собі: І се марнота!
  • Затем я сказал себе:

    «Участь глупого постигнет и меня,
    так к чему же мне моя мудрость?»
    И я сказал себе,
    что и это суета.

  • Мудрого не будуть споминати вічно, так само як і дурного; в будущинї все забудесь, — і, о горе! мудрий вмірає так само, як і дурний.
  • Потому что мудрого, также как и глупого,
    не будут помнить вечно;
    придет время — забудут обоих.
    Мудрый умирает, как и глупый!

  • І зробилось менї життє ненавидним, і огидло менї все, що дїється під сонцем; бо все воно марнота й утома духа.
  • И возненавидел я жизнь, потому что печальным показался мне всякий труд, который делается под солнцем. Все — суета, все — погоня за ветром.
  • І зненавидїв я всю працю мою, що працював під сонцем; бо маю все те зіставити другому, хто постане по менї.
  • Я возненавидел все, ради чего трудился под солнцем, потому что все это я должен оставить тому, кто придет после меня.
  • А хто знає, чи він буде мудрий, чи дурний? Однакже він буде панувати над тим усїм, що я трудом здобував, та показав себе мудрим під сонцем. І ось — марнота!
  • И кто знает, будет ли он мудрым или глупым? А ведь он будет управлять всем, что я приобрел под солнцем тяжелым трудом и мудростью. И это тоже суета.
  • І я одвернувся й вговорював моє серце, відречись усього, над чим працював під сонцем;
  • И сердце мое впало в отчаяние от всего труда, который я делал под солнцем,
  • Инший бо працює з розумом, розсудливо й корисно, та й мусить покинути працю свою комусь такому, що не робив нїчого в тому, як коли б воно йому належалось. Се марнота, се річ вельми сумна!
  • потому что человек может трудиться с мудростью, знанием и умением, а затем должен оставить все тому, кто палец о палец не ударил. И это — суета, это — большая несправедливость.
  • Бо що буде чоловікові за всї працї його, що томив себе, й за всю журбу серця свого під сонцем?
  • Что приобретает человек от всего своего труда и переживаний под солнцем?
  • Щодня він журився й побивався, ба й у ночі не було впокою. Чи ж не марнота се?
  • Все дни труда его — боль и скорбь, и даже ночью разум его не знает покоя. Это тоже суета.
  • Не у власті людській і се добро, щоб їсти да пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув. Я пересьвідчивсь, що й се з руки Божої;
  • Нет ничего лучше для человека, чем есть, пить и находить наслаждение в труде. Я понял, что и это дает рука Божья,
  • Бо хто може їсти і вживати без його ласки?
  • ведь кто без Него может есть и наслаждаться?
  • Тому бо, хто вгоден йому, дає він мудрість і знаттє й радощі; а грішному, щоб запобігав, дбав і до купи збірав, а вкінцї зіставив тому, кого Бог вподобав. Тут знов — марнота й утома духа.
  • Человеку, который угоден Ему, Он дает мудрость, знание и счастье, а грешнику — бремя: собирать и копить богатство, чтобы передать его тому, кто угоден Богу. И это — суета, это — погоня за ветром.

  • ← (Екклезіаста 1) | (Екклезіаста 3) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025