Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Новый русский перевод
От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, — заживай добра! Аж і се марнота.
Я сказал себе: «Попробую-ка повеселиться и получить от этого удовольствие». Но и это оказалось суетой.
Про сьміх сказав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?
О смехе я сказал: «Безумие», а о веселье: «Что оно дает?»
Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.
Я пытался утешить себя вином и, сохраняя мудрость, предаться глупости. Я хотел увидеть, что стоит людям делать под небом в немногие дни их жизни.
Брався я за великі працї: будував будинки, насаджував виноградники,
Я совершил великие дела: построил себе дома, и насадил виноградники,
Заводив собі сади й огороди до прогульки, й насадив у них всяке дерево плодове;
разбил сады и рощи, и посадил в них разные плодовые деревья.
Я робив стави — поливати дерева, що росли в гаях у мене;
Я сделал водоемы, чтобы поливать цветущие деревья в роще.
Куповав бранцї й бранки, а то були в мене й домовники; були в мене стада буйної й дрібної скотини більш, нїж у всїх, що перше мене були в Ерусалимі;
Купил себе рабов и рабынь, и были у меня и другие рабы, рожденные в доме моем. Также крупного и мелкого скота было у меня больше, чем у кого-либо, кто жил до меня в Иерусалиме.
Призбірав я собі срібло й золото й скарби з царів і земель; завів у себе сьпіваків і сьпівачок і все, що веселить людей, та всякі музичні прибори.
Я собрал себе серебро, и золото, и богатство царей и областей. Приобрел я певцов, и певиц, и много наложниц4 — отраду сердца мужчин.
Я зробивсь великим і богатим, так що переважив усїх, що бували поперед мене в Ерусалимі, а при всьому тому премудрість моя зоставалась у мене.
Я превзошел величием всех, кто жил в Иерусалиме до меня. При всем этом мудрость моя оставалась со мной.
Чого б нї забажали очі мої, я вволяв їх волю; не уймав мому серцю нїяких радощів; серце бо моє веселилось усїми трудами моїми, й се був мій пай з усїх трудів моїх.
Чего бы ни пожелали глаза мои, я ни в чем им не отказывал;
сердцу своему я не отказывал в удовольствии.
Мое сердце радовалось от всего, что я делал —
это и было наградой за весь мой труд.
Та як поглянув я на все, що мої руки зробили й скільки завдавав я собі клопоту, працюючи, — бачу, що все воно марне, тільки мучить дух, і нїякої з того користї під сонцем.
Но когда я посмотрел на все, что сделали мои руки,
и на тот труд, что я совершил,
я увидел, что все суета, все — погоня за ветром,
и ни в чем нет пользы под солнцем.
І завзявсь я міркувати, що воно премудрість і що таке воно дурнота та без'ум; (Що вдїє той, що по царі постане? Вже з давен воно зроблено.)
Затем я стал размышлять о мудрости,
о безумии и глупости.
Ведь что еще может сделать преемник царя,
кроме того, что уже делалось?
І я побачив, що мудрість бере гору над дурнотою, як сьвітло над темрявою:
И увидел я, что мудрость лучше глупости,
как и свет лучше тьмы.
У мудрого очі в голові, а дурний ходить потемки; та пізнав я й те, що суджено долю однаку й сьому й тому.
Мудрый ясно видит куда идет,
а глупый блуждает во тьме.
Но я понял,
что их обоих ждет одна участь.
І кажу сам собі; доля дурного, се й моя доля. Про що ж менї було добиватись мудростї? І мусїв сказати сам собі: І се марнота!
Затем я сказал себе:
«Участь глупого постигнет и меня,
так к чему же мне моя мудрость?»
И я сказал себе,
что и это суета.
Мудрого не будуть споминати вічно, так само як і дурного; в будущинї все забудесь, — і, о горе! мудрий вмірає так само, як і дурний.
Потому что мудрого, также как и глупого,
не будут помнить вечно;
придет время — забудут обоих.
Мудрый умирает, как и глупый!
І зробилось менї життє ненавидним, і огидло менї все, що дїється під сонцем; бо все воно марнота й утома духа.
И возненавидел я жизнь, потому что печальным показался мне всякий труд, который делается под солнцем. Все — суета, все — погоня за ветром.
І зненавидїв я всю працю мою, що працював під сонцем; бо маю все те зіставити другому, хто постане по менї.
Я возненавидел все, ради чего трудился под солнцем, потому что все это я должен оставить тому, кто придет после меня.
А хто знає, чи він буде мудрий, чи дурний? Однакже він буде панувати над тим усїм, що я трудом здобував, та показав себе мудрим під сонцем. І ось — марнота!
И кто знает, будет ли он мудрым или глупым? А ведь он будет управлять всем, что я приобрел под солнцем тяжелым трудом и мудростью. И это тоже суета.
І я одвернувся й вговорював моє серце, відречись усього, над чим працював під сонцем;
И сердце мое впало в отчаяние от всего труда, который я делал под солнцем,
Инший бо працює з розумом, розсудливо й корисно, та й мусить покинути працю свою комусь такому, що не робив нїчого в тому, як коли б воно йому належалось. Се марнота, се річ вельми сумна!
потому что человек может трудиться с мудростью, знанием и умением, а затем должен оставить все тому, кто палец о палец не ударил. И это — суета, это — большая несправедливость.
Бо що буде чоловікові за всї працї його, що томив себе, й за всю журбу серця свого під сонцем?
Что приобретает человек от всего своего труда и переживаний под солнцем?
Щодня він журився й побивався, ба й у ночі не було впокою. Чи ж не марнота се?
Все дни труда его — боль и скорбь, и даже ночью разум его не знает покоя. Это тоже суета.
Не у власті людській і се добро, щоб їсти да пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув. Я пересьвідчивсь, що й се з руки Божої;
Нет ничего лучше для человека, чем есть, пить и находить наслаждение в труде. Я понял, что и это дает рука Божья,
Тому бо, хто вгоден йому, дає він мудрість і знаттє й радощі; а грішному, щоб запобігав, дбав і до купи збірав, а вкінцї зіставив тому, кого Бог вподобав. Тут знов — марнота й утома духа.
Человеку, который угоден Ему, Он дает мудрость, знание и счастье, а грешнику — бремя: собирать и копить богатство, чтобы передать его тому, кто угоден Богу. И это — суета, это — погоня за ветром.