Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин.
Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця.
Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим.
Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
Серце мудрих — у сумному дому, а серце дурних — у веселому.
Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних;
Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
Бо реготаннє дурневе — се тріск тернини під казаном. Се теж марнота.
бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
Коли мудрий тїснить других, — стається дурним, та й подарунки псують серце.
Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться.
Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться.
Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм.
Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
Мудрість із достатком — річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце;
Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є.
бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив?
Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі — розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати.
За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй;
В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити?
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу?
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того.
Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї.
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши;
Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить;
тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим.
знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене.
Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“ Та дале́ка від мене вона!
Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить?
Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, —
Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
І дознався, що гірше, нїж смерть — се женщина, бо вона — сїть; серце в неї капкани, а руки — ланцюги. Хто добрий перед Богом, — урятуєсь від неї, а грішник спіймається нею.
І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним!
Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
А ще чого шукала душа моя, а я не знайшов? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї.
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!