Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Екклезіаста 7) | (Екклезіаста 9) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Турконяка

  • Хто рівен премудрому — а все ж таки хто розуміє значіннє річей? — Мудрість у чоловіка розяснює лице його й перемінює насуплений вид його.
  • Хто знає мудрих? І хто знає розв’язку слова? Мудрість людини освітлює її обличчя, а безсоромний своїм обличчям буде зненавиджений.
  • Я кажу: Чини волю царську, а се — задля присяги перед Богом.
  • Зберігай те, що виходить з уст царя, і щодо слова Божої клятви не спішися.
  • Не квап оддалятись од його; не будь упрямим в ледачому дїлї; бо він, що схоче, все може зробити.
  • Підеш від його обличчя, не стій в поганому слові. Бо він вчинить усе, що тільки забажає,
  • Слово царське потужне; хто зважиться сказати йому: Що ти робиш?
  • оскільки як цар він говорить з владою, і хто йому скаже: Що зробиш?
  • Хто певнить накази, той не дознає лиха; серце в мудрого знає й час і спосіб;
  • Хто береже заповідь, не пізнає злого слова, і серце мудрого знає час суду.
  • Про всяку бо річ є час і спосіб, тільки чоловікові лихо з тим,
  • Адже для всякого діла є час і суд, бо знання людини велике в нього.
  • Що він не знає, що станеться, а хто ж скаже йому, як воно станеться?
  • Адже немає того, хто знає, що буде, бо хто йому сповістить, як буде?
  • Нїхто не властен над духом, щоб здержати дух, і нема в його сили проти дня смертї, нема й пільги в службі віськовій, і провина не вирятує винуватого.
  • Немає чоловіка, що має владу над духом, аби заборонити духові. І немає сили в день смерті, і немає звільнення у війну, і безбожність не спасе того, що її має.
  • Все це я вбачав, звертаючи ввагу на те, що дїється під сонцем. Буває часом, що один чоловік панує над другим чоловіком на шкоду йому.
  • І я побачив це все, і я віддав моє серце на всяке творіння, яке створене під сонцем, те, чим чоловік володів над чоловіком, аби йому заподіяти зло.
  • Так бачив я, що ховали чесно безбожників, приходили й відходили з сьвятого місця, й забувано їх у містї, де вони так поводились. Та й се марнота.
  • І тоді я побачив безбожних, яких несли до гробниць, пішли зі святого місця, а їх хвалили в місті, за те, що так чинили. І це ж марнота.
  • Суд над лихими вчинками не хутко судиться; через те й не лякаєсь серце людське, чинити зло.
  • Адже немає швидкого протиставлення того тим, що чинять погане. Через це заспокоєне було серце людських синів у них, щоби чинити зло.
  • Та хоч грішник сто раз коїть лихе й тріває в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почуває почесть перед лицем його;
  • Хто згрішив, робив відтоді зло і довго перед тим. Бо ж знаю я, що буде добре тим, котрі бояться Бога, щоб вони боялися Його обличчя.
  • А безбожному не буде щастя й, немов би тїнь, не довго пробуде такий, хто не боїться Бога.
  • І не буде добра для безбожного, і не продовжить днів у тіні той, хто не боїться Божого обличчя.
  • Ще ж, буває й ось така марнота на землї: Праведних постигає те, що заслуговали б учинки безбожних, а з безбожними дїється таке, що заслуговали б учинки праведних. І сказав я: та й се — марнота!
  • Є марнота, що вчинена на землі, оскільки є праведні, з якими стається за ділами безбожних, і є безбожні, з якими стається за ділами праведних. Я сказав, що й це марнота.
  • От і вхвалив я веселощі; бо нема нїчого лучшого чоловікові під сонцем, як їсти, пити й веселим серцем уживати; се ж супроводить його в працї в днях життя його, що дав йому Бог під сонцем.
  • І я хвалив веселість, бо немає добра для людини під сонцем, хіба що їсти, пити і веселитися, і воно прийде до нього в його труді в дні його життя, які йому Бог дав під сонцем.
  • Як звернув я серце моє на те, щоб зрозуміти мудрість і розгледїти все, що дїється на землї, де то чоловік нї в день нї в ночі не має сну, —
  • Цьому я віддав своє серце, щоб пізнати мудрість і побачити плутанину, зроблену на землі, бо і вдень, і вночі не бачить сну своїм очам.
  • Тодї спізнав я по всїх дїлах Божих, що людина не второпає того, що дїється під сонцем. Скільки б нї силкувався чоловік дослїдити, він все таки не здолїє виглибити того; і коли б який мудрець сказав, що він знає, то таки він не може того дослїдити.
  • І я побачив усі Божі творіння, що людина не зможе осягнути творіння, зроблене під сонцем. І скільки б людина не намагалася осягнути, то не осягне. І скільки б мудрий не говорив, що пізнав, не зможе осягнути.

  • ← (Екклезіаста 7) | (Екклезіаста 9) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025