Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Близько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.
І Господь помилує Якова, і ще раз вибере Ізраїля, і вони матимуть спокій на своїй землі, і до них пристане осілий чужинець — пристане до дому Якова.
І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.
І візьмуть їх народи та приведуть до їхнього місця, і вони отримають спадок, а ті розмножаться на землі Бога в рабів і рабинь. І стануть полоненими ті, які їх полонили, і підвладними будуть ті, хто панував над ними.
І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,
І буде в той день, що Бог дасть тобі спочинок від страждань, твого гніву і твого тяжкого рабства, яким ти їм служив.
То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя — скінчився грабіж!
І візьмеш це ридання над царем Вавилону, і скажеш у той день: Як зупинився вимагач, — зупинився той, хто підганяв!
Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,
Побиваючий народ гнівом, наносячи невиліковну рану, хто уражав народ карою гніву, яка не знала пощади,
Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;
спочив з упевненістю. Уся земля вигукує з веселістю,
Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!
і дерева Лівану зраділи тобою, і кедр Лівану: Відколи ти заснув, не вийшов той, хто нас зрізує!
Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла;
Ад внизу засмутився, зустрівши тебе, встали проти тебе всі велетні, володарі землі, вони підняли зі своїх престолів усіх царів народів.
А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!
Усі у відповідь скажуть тобі: І ти полонений, як і ми! І ти до нас зарахований!
Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!
Тож твоя слава зійшла в ад, твоя велика веселість. Під тобою розстелять гній, а твоє накриття — черв’як.
Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!
Як він упав з неба, рання зоря, яка сходить на світанку? Розбитий об землю той, хто посилає до всіх народів.
Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;
А ти казав у своєму розумі: Піднімуся до неба, вище від Божих зірок поставлю свій престол, сяду на високій горі, на високих горах, що на півночі,
Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.
підіймуся понад хмари, буду такий, як Всевишній!
Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той — мовляв — що хитав землею, та трусив царствами?
Ті, які тебе побачать, будуть тобою здивовані й скажуть: Це той чоловік, який розгнівив землю, який сколихнув царів?
Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?
Який перетворив увесь усесвіт у пустелю і вигубив міста, хто не звільнив тих, які в полоні.
Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;
Усі царі народів заснули в пошані, — кожний у своєму склепі.
Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, — ти, мов те падло, що його топчуть,
А ти будеш покинутий у горах, як гидкий мертвий з багатьма мертвими, винищеними мечами, які сходять в ад. Так, як одяг, вимазаний у крові, не буде чистим,
Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!
так і ти не будеш чистий, тому що ти знищив Мою землю, і ти вигубив Мій народ. Не залишишся навіки часу, погане насіння!
Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.
Приготуй своїх дітей на вигублення за гріхи свого батька, щоб не встали, не успадкували землю і не наповнили землю війнами!
Так, встану на них — говорить Господь Саваот — і вигублю імя Вавилону до нащадку — й сина й внука, говорить Господь.
І Я повстану на них, — говорить Господь Саваот, — і знищу їхнє ім’я, останок і нащадків, — так говорить Господь.
І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.
І перетворю Вавилон у пустелю, щоб поселилися змії, і буде на ніщо. І поставлю його, як яму глини на знищення.
Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться,
Так говорить Господь Саваот: Як Я сказав, так і буде, і як Я порадив, так і залишиться,
Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.
щоб вигубити ассирійців з Моєї землі та з Моїх гір, і будуть на потоптання, і знімуть з них їхнє ярмо, і їхня слава буде забрана з плечей!
Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;
Це — рада, яку дав Господь для всього всесвіту, і це — високо піднята рука над усіма народами всесвіту.
Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, — хто її відверне?
Бо хто рознесе те, що порадив Бог Саваот? І хто відверне високо підняту руку?
В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово:
У рік, коли помер цар Ахаз, було це слово.
Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе; бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон.
Не радійте, усі филистимці, тому що знищене ярмо того, хто вас б’є. Адже з нащадків зміїв вийде покоління аспідів, і їхні покоління вийдуть зміями, які літають.
А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати; твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю.
А він пастиме бідних, і бідні мужі спочинуть у мирі. Він голодом знищить твоїх нащадків і вигубить твій останок.
Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто! Розпадешся ти, земле Филистійська; ось бо — від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках.
Кричіть, брами міст, хай закричать міста збентежені, усі филистимці, бо з півночі приходить дим, і не буде існування.