Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої.
Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини!
(Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому;
Голос чути: — Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!
Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються.
Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі — низиною!
Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї.
Тоді слава Господня з'явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні.
Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло — трава, й всяка краса його — в полі цьвітка.
Голос велить: — Вісти! — Я ж сказав: — Що вістити? — Всяке тіло — трава, і вся його краса — мов квітка в полі.
Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде — трава.
Висхне трава, зів'яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ — трава!
Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.
Висхне трава, зів'яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки.
Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, — Бог ваш!
Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш!
Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї — власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.
Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього.
Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити.
Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.»
Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових — горби?
Хто зміряв коли пригорщею у морі воду або небеса зміряв п'яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах?
Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його?
Хто збагнув дух Господній, був його дорадником, учив його?
З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї?
З ким він радиться? Хто його напоумлює на розум, вказує стежку правди, його знання навчає, дороги мудрости йому вказує?
В його люде — мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.
Народи в нього — неначе з відра крапля; вони не більш, ніж на вазі пилинка. Острови в нього, як порошинка, важать.
Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.
Не вистачить Ливану на вогнище; тварин його не вистачить на всепальну жертву.
Всї народи перед ним — нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.
Усі народи перед ним — ніщо: вони в нього менші від ніщоти й порожняви.
Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?
Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати?
Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.
Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє;
Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.
а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище.
Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?
Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу?
Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому — хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.
Це він — той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло.
Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних — у пусту марницю.
Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього — порожнеча.
Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, — дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому.
Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому.
Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? — говорить Сьвятий.
Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? — каже Святий.
Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.
Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім'я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує.
Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.
Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?»
Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?
Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь — Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий.
Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого.
Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць.
І молодїж, буває, знеможе — ослабне, та й мужі впадають на силах,
Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, —