Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої.
Священики, заговоріть до серця Єрусалима, потішайте його! Адже завершилося його впокорення, і його гріх — прощений. Адже він одержав з Господньої руки вдвоє за свої гріхи.
(Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому;
Голос того, хто гукає в пустелі: Приготуйте Господню дорогу, прямими робіть стежки нашого Бога!
Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються.
Кожна долина наповниться, а будь-яка гора та пагорб знизиться, і все криве стане прямим, а гостре — гладкими дорогами.
Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї.
І з’явиться Господня слава, і всяке тіло побачить Боже спасіння, бо Господь заговорив.
Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло — трава, й всяка краса його — в полі цьвітка.
Голос того, хто говорить: Закричи! І я запитав: Що кричатиму? Усяке тіло — трава, і всяка людська слава — як цвіт трави.
Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде — трава.
Засохла трава, і цвіт відпав,
Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.
а слово вашого Бога залишається навіки!
Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, — Бог ваш!
Вийди на високу гору, ти, що благовістиш Сіонові! Підвищ із силою твій голос, ти, хто благовістиш Єрусалимові! Підніміть, не бійтеся! Скажи містам Юди: Ось Бог ваш!
Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї — власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.
Ось Господь приходить із силою, і Його рука з владою, ось Його винагорода з Ним і діло перед Ним.
Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити.
Як пастир, Він пастиме Своє стадо і Своєю рукою Він збере ягнят, і потішить тих, які мають у лоні.
Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових — горби?
Хто виміряв рукою воду і небо долонею, і всю землю пригорщею? Хто зважив гори важками і ліси терезами?
Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його?
Хто пізнав Господній розум, і хто був Його помічником, який Його повчає?
З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї?
Чи з ким-небудь Він порадився, і той Його навчив? Чи хтось показав Йому суд? Чи хтось показав Йому дорогу розуміння?
В його люде — мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.
Оскільки всі народи можна порахувати за краплю води з відра і за доважок на терезах, і вважатимуться за плювок.
Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.
І Лівану не вистачить для підтримання вогню, і всіх чотириногих не вистачить на всепалення для Нього,
Всї народи перед ним — нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.
і всі народи є як ніщо і за ніщо сприймаються.
Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?
До кого ви уподібнили Господа, і до якої подоби ви Його прирівняли?
Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.
Хіба не митець зробив образ, який золотар, розтопивши золото, позолотив його, зробив його подобою?
Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.
Адже столяр вибирає негниюче дерево і мудро шукає, як поставити його образ, щоб не зрушився.
Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?
Хіба не зрозуміли ви? Хіба ви не чули? Чи ж вам не сповістили від початку? Хіба ви не пізнали основ землі?
Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому — хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.
Він тримає круг землі, і ті, хто живе на ній, — як сарана. Він поставив небо, як покриття, і розтягнув, як намет для проживання.
Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних — у пусту марницю.
Він призначає володарів, як ніщо, щоб володіли, а землю зробив, як ніщо.
Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, — дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому.
Бо не сіятимуть і не насадять, і на землі не вкорениться їхній корінь. Він дихнув на них, і вони висохли, і буря їх підніме, як полову.
Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? — говорить Сьвятий.
Тож тепер до кого Мене уподібните, чи до чогось буду прирівняний? — сказав Святий.
Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.
Погляньте на висоту вашими очима і придивіться. Хто це все виставив напоказ? Той, Хто виводить за числом Свій світ, усіх покличе по імені. Від великої слави і в силі моці нічого від Тебе не затаїлося.
Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.
Тож не говори, Якове, і що ти сказав, Ізраїле: Зникла моя дорога від Бога, і мій Бог відкинув суд і відступив.
Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?
Тепер хіба ти не зрозумів, чи не почув? Бог вічний! Бог, Який створив краї землі, не голодніє і не втомлюється, і Його розум не можна дослідити!
Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого.
Він дає голодним силу і не засмученим — смуток.
І молодїж, буває, знеможе — ослабне, та й мужі впадають на силах,
Адже молоді голодуватимуть, і юнаки втомляться, і вибрані будуть безсилі.