Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Хто се йде з Едому, в червоній одежі з Босору, такий величний в своїй одежі, що виступає в повнотї сили своєї? — Се я, — той що в устах його справедливість, я, сильний до рятовання.

1

The Lord in Judgment and Salvation

Who is this who comes from Edom,
With dyed garments from Bozrah,
This One who is [a]glorious in His apparel,
Traveling in the greatness of His strength? —
“I who speak in righteousness, mighty to save.”

2

Чом же одїж твоя червона, а ризи твої — мов у того, що топтав виноград у тискарнї?

2

Why is Your apparel red,
And Your garments like one who treads in the winepress?

3

Я топтав виноград сам один, не було зміж народів нїкого зо мною; і я потоптав їх у гнїву мойму, давив їх у досадї моїй; кров їх бризгала на мої ризи, от я й замаргав усю одїж мою;

3

“I have trodden the winepress alone,
And from the peoples no one was with Me.
For I have trodden them in My anger,
And trampled them in My fury;
Their blood is sprinkled upon My garments,
And I have stained all My robes.

4

День бо помсти мав я на умі, і настав рік визволу людей моїх.

4

For the day of vengeance is in My heart,
And the year of My redeemed has come.

5

Я дивився, й не було помічника; дивувався, що не було кому піддержати мене; та менї помогла рука моя, й досада моя — вона піддержала мене;

5

I looked, but there was no one to help,
And I wondered
That there was no one to uphold;
Therefore My own arm brought salvation for Me;
And My own fury, it sustained Me.

6

І потоптав я ворогів в гнїву мойму, розбив їх у досадї моїй, і полив землю їх кровю.

6

I have trodden down the peoples in My anger,
Made them drunk in My fury,
And brought down their strength to the earth.”

7

О, вдячно буду згадувати змилуваннє Господнє, і буду славити Господа за все те, що Господь дарував нам; за всї блага для дому Ізраїля, які явив йому в милосердю свому і великій ласкавостї своїй.

7

God’s Mercy Remembered

I will mention the lovingkindnesses of the Lord
And the praises of the Lord,
According to all that the Lord has bestowed on us,
And the great goodness toward the house of Israel,
Which He has bestowed on them according to His mercies,
According to the multitude of His lovingkindnesses.

8

Він бо сказав: Вони ж народ мій, дїти, що не зломлять вірностї, — і він спасав їх.

8

For He said, “Surely they are My people,
Children who will not lie.”
So He became their Savior.

9

В кожній недолї їх він не покидав їх, і ангел лиця його рятував їх; з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.

9

In all their affliction He was [b]afflicted,
And the Angel of His Presence saved them;
In His love and in His pity He redeemed them;
And He bore them and carried them
All the days of old.

10

Та вони неслухняні бували й печалї завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.

10

But they rebelled and grieved His Holy Spirit;
So He turned Himself against them as an enemy,
And He fought against them.

11

Тодї згадав народ часи давні, Мойсейові: де він — той, що вивів їх із моря з пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?

11

Then he remembered the days of old,
Moses and his people, saying:
“Where is He who brought them up out of the sea
With the [c]shepherd of His flock?
Where is He who put His Holy Spirit within them,

12

Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;

12

Who led them by the right hand of Moses,
With His glorious arm,
Dividing the water before them
To make for Himself an everlasting name,

13

Той, що вів їх через безоднї, мов коня степом широким, та й не спотикались.

13

Who led them through the deep,
As a horse in the wilderness,
That they might not stumble?”

14

Мов стадо, що легко сходить у долину, так дух Господень вів їх до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.

14

As a beast goes down into the valley,
And the Spirit of the Lord causes him to rest,
So You lead Your people,
To make Yourself a glorious name.

15

Споглянь же з небес, подивись із пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? — ласкавість твоя й милосердє твоє до мене — вони здержані!

15

A Prayer of Penitence

Look down from heaven,
And see from Your habitation, holy and glorious.
Where are Your zeal and Your strength,
The yearning of Your heart and Your mercies toward me?
Are they restrained?

16

Нї, тілько ти — отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, — отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.

16

Doubtless You are our Father,
Though Abraham was ignorant of us,
And Israel does not acknowledge us.
You, O Lord, are our Father;
Our Redeemer from Everlasting is Your name.

17

Про що, Господи, допустив ти се на нас, щоб з путя твого ми збились, щоб закаменїло серце наше й перестало тебе боятись? Обернися ж задля слуг твоїх, задля поколїнь наслїддя твого.

17

O Lord, why have You made us stray from Your ways,
And hardened our heart from Your fear?
Return for Your servants’ sake,
The tribes of Your inheritance.

18

На короткий час допалась вона народові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.

18

Your holy people have possessed it but a little while;
Our adversaries have trodden down Your sanctuary.

19

М и тепер такими стали, наче б ти нїколи й не володїв над нами, наче б імя твоє не йменувалось над нами.

19

We have become like those of old, over whom You never ruled,
Those who were never called by Your name.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Ісаї 63

Isaiah 63