Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
Хто се йде з Едому, в червоній одежі з Босору, такий величний в своїй одежі, що виступає в повнотї сили своєї? — Се я, — той що в устах його справедливість, я, сильний до рятовання.
Кто идёт из Едома, кто следует из Восора в пурпурных одеждах? Величественный в одеждах своих, высокий и всесильный Он говорит: "У Меня есть сила, чтобы спасти вас, Я изрекаю правду".
Чом же одїж твоя червона, а ризи твої — мов у того, що топтав виноград у тискарнї?
"Отчего же твоё одеяние красно, как одежда виноградаря, топчущего виноград, чтобы сделать вино?"
Я топтав виноград сам один, не було зміж народів нїкого зо мною; і я потоптав їх у гнїву мойму, давив їх у досадї моїй; кров їх бризгала на мої ризи, от я й замаргав усю одїж мою;
Он отвечает: "Я один был в точиле, мне никто не помогал, и во гневе Я топтал виноград — сок брызгал Мне на одежду и запачкал её.
День бо помсти мав я на умі, і настав рік визволу людей моїх.
Я назначил время наказать людей, теперь же настало время Мне спасти и сохранить народ Мой.
Я дивився, й не було помічника; дивувався, що не було кому піддержати мене; та менї помогла рука моя, й досада моя — вона піддержала мене;
Я смотрел, но не находил помощника, и удивлялся, что не было Мне ни от кого поддержки. Но гнев Мой поддержал Меня и силу дал, чтобы спасти народ Мой.
І потоптав я ворогів в гнїву мойму, розбив їх у досадї моїй, і полив землю їх кровю.
И во гневе Я попирал народы, наказывал их и землю их кровью заливал".
О, вдячно буду згадувати змилуваннє Господнє, і буду славити Господа за все те, що Господь дарував нам; за всї блага для дому Ізраїля, які явив йому в милосердю свому і великій ласкавостї своїй.
Я буду помнить о Господней милости и не забуду восхвалять Его. Господь семье Израиля дал много, был милосерден к нам и добр.
Він бо сказав: Вони ж народ мій, дїти, що не зломлять вірностї, — і він спасав їх.
Господь сказал: "Воистину они — народ Мой, дети, которые не солгут", и был для них спасителем Господь.
В кожній недолї їх він не покидав їх, і ангел лиця його рятував їх; з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.
В беде Господь не оставлял народ и, жалости исполненный, спас его, им Ангела Спасителя послав. Забота Господа о том народе вечна.
Та вони неслухняні бували й печалї завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.
Но люди отвернулись от Него и огорчили Дух Его Святой. И стал Господь их неприятелем, и Сам Он с тем народом воевал.
Тодї згадав народ часи давні, Мойсейові: де він — той, що вивів їх із моря з пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?
Но не забыл Господь того, что было прежде, Он помнит Моисея и его народ. Господь Один провёл народ по морю, Господь дал стаду пастухов Своих. Но где теперь Господь, вселивший дух Свой в Моисея?
Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;
Рукою правой Моисея вёл Господь, Он воду разделил, чтоб через море прошёл Его народ, и стало вечным имя Господа.
Той, що вів їх через безоднї, мов коня степом широким, та й не спотикались.
Чрез бездны вёл народ Он, и люди шли, не спотыкаясь, как конь проходит по пустыне.
Мов стадо, що легко сходить у долину, так дух Господень вів їх до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.
Как на лугу не падают коровы, так шли и люди через бездны моря, в места покоя вёл их Дух Господний, им ничего не угрожало. Так Ты, Господь, вёл Свой народ и увековечил имя Своё.
Споглянь же з небес, подивись із пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? — ласкавість твоя й милосердє твоє до мене — вони здержані!
Послушай, Господи, услышь на небесах, вниз посмотри на то, что происходит, на нас взгляни из дома Твоего. Где Твоя верная любовь и где Твоё могущество, идущее из сердца, из глубины Твоей, где милосердие Твоё ко мне, и прячешь почему Свою великую любовь?
Нї, тілько ти — отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, — отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.
Ты — наш Отец. Нас Авраам не знает, Израиль нас не узнаёт. Господь, Ты наш Отец, наш Искупитель, и имя Твоё вечно.
Про що, Господи, допустив ти се на нас, щоб з путя твого ми збились, щоб закаменїло серце наше й перестало тебе боятись? Обернися ж задля слуг твоїх, задля поколїнь наслїддя твого.
За что, Господь, отталкиваешь нас? Зачем Твой путь для нас Ты сделал трудным? Вернись, Господь, мы — Твои слуги, помоги нам! Тебе принадлежат все наши земли.
На короткий час допалась вона народові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.
Недолго на своей земле жил Твой святой народ, враги наши попрали храм Твой святой.