Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо! Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання:
ru
en
Паралельне читання
← (Єремії 47)
|
(Єремії 49) →
Переклад Куліша та Пулюя
Новый русский перевод
Про Моаба так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Горе Неву-місту! воно спустошене буде; соромом окритий Киріятярим і звойований; та й Мизгав покриєсь стидом і в нїщо його обернуть. Замок високий обернено в посьміх!
О Моаве.
Так говорит Господь Сил, Бог Израиля:
— Горе Нево — он будет опустошен! Кирьятаим будет опозорен и захвачен; крепость будет опозорена и разрушена.
Слава Моабова зникне навіки; Гесбону недолю готують: нумо, витратьмо його зміж народів! Та й ти, Мадмено, погибнеш; меч ійде за тобою.
Минует слава Моава; в Хешбоне замышляют против него зло: «Идем, покончим с этим народом». И ты, Мадмен, замолкнешь140 ; меч будет преследовать тебя.
Чути крик і з Оронаїму, і тут валять-опустошують страшно!
Слушайте крики из Хоронаима, крики великого опустошения и разрушения.
Стерто на порох Моаб, дїти його заридали.
Погибнет Моав, заплачут его малые дети.
Від підходячих у гору в Лухит голосний плач роздається, від спускаючихся в низ із Оронаїму зачуває ворог риданнє по спустошенню.
Поднимаются жители на Лухит и на ходу горько плачут; на дороге, ведущей в Хоронаим, слышен скорбный плач о разорении.
Утїкайте, рятуйте життє, наге, мізерне як та деревина серед пустинї.
Бегите! Спасайте свои жизни! Будьте как одинокий можжевельник в пустыне.
Ти вповав на вироби рук твоїх, на твої достатки; за те ж пійдеш в неволю, ти самий, й бовван твій Хамос разом із своїми сьвященниками та князями своїми.
За то, что вы надеялись на свои дела и богатства, вас тоже захватят. В плен отправится Кемош141 со своими священниками и вождями.
Прийде пустошник на кожний ваш город, й нї одно місто не остане цїле; погибне долина, спустїє поділлє, як заповів Господь.
Губитель придет в каждый город — ни один город не спасется. Долина погибнет, равнина придет в запустение, как и сказал Господь.
Дайте Моабові крила навтеки летїти; бо в городах його буде безлюддє, нїкому буде в них проживати!
Дайте Моаву крылья, чтобы он мог улететь.142 Его города опустеют, останутся без горожан.
Проклят, хто справу Господню справляв би байдужно, проклят, хто спиняв би меча його, кров проливати!
Проклят тот, кто небрежен, исполняя дело Господне! Проклят тот, кто удерживает меч от кровопролития!
Змалку жив Моаб у супокою, седїв на гущі своїй і не переливано його з посудини в другу посудину, його в неволю не займано зроду; тим то зоставався в йому й смак його, та й запах його не змінявся.
Моав от юности пребывал в покое, как вино над своим осадком, что из сосуда в сосуд не переливали143 — так и Моав не ходил в плен. Так что вкус его, как и прежде, и запах не изменился.
От же, говорить Господь, надходить час, що я пришлю до його переливачів, а вони переллють його, й опорожнять посуд його й глеки його порозбивають.
Но наступают дни, — возвещает Господь, — когда Я пошлю к нему виноделов, чтобы перелить его, опустошить его сосуды и разбить его кувшины вдребезги.
І окриється соромом Моаб задля Хамоса, як окрився стидом дом Ізраїля задля Бетеля, — надїї своєї.
Моав тогда постыдится Кемоша, как дом Израиля постыдился Вефиля,144 своей надежды.145
Що ви говорите: Ми хоробрі мужі, силачі до війни?
Как же вы можете говорить: «Мы храбрецы, мы отважные в битве воины»?
Нї! Моаб, наче вже опустошений, міста його, як би вже горіли, а вибрані молодики ваші, мов би на заріз пійшли, говорить Царь, — Господь Саваот імя його.
Моав будет разрушен, его города будут взяты; его лучшие юноши пойдут на бойню, — говорит Царь, Чье имя Господь Сил. —
О, близька погибель Моабова, сквапно надходять злиднї його.
Падение Моава близко; день его бедствия спешит.
Пожальтесь його, всї його сусїди, й усї, що знаєте імя його, заголосїте: Як се зломилось жезло сили, палиця слави!
Плачьте о нем, все его соседи, все, кто знал его славу, говорите: «Как сломан могучий скипетр, как сломан жезл прославленный!»
Ізійди вниз із висоти величі і сядь на місцї спраги, дочко-осаднице Дибону, вже бо наступає пустошник Моабу, й порозвалює твердинї твої.
Сойди с почетного места и сядь на иссохшую землю, дочь — обитательница Дивона, потому что губитель Моава двинется на тебя и разрушит твои укрепленные города.
Стань при дорозї, сусїдко-осаднице Ароерська, питай у тих, що, втїкаючи, шукають рятунку: Що таке сталось?
Встань у дороги и смотри, живущий в Ароере. Расспрашивай беженца и уцелевшую, спрашивай: «Что случилось?»
(а почуєш:) Осоромлений, Моаб, бо вже звойований; плачте, ридайте, вістїте в Арнонї, що Моаб — пустиня;
Моав обесславлен, ведь он сломлен; рыдайте и плачьте! Расскажите вдоль побережий Арнона, что разрушен Моав.
Що прийшов суд на рівнини, на Халон і на Яазу й на Мофат,
Суд пришел на города в плоскогорье: на Холон, Иахац и на Мефаат,
І на Дибон і на Нево й на Бет-Дивлатаїм,
на Дивон, Нево и Бет-Дивлатаим,
І на Каріатаїм, і на Бет-Гамул і на Бет-Маон,
на Кирьятаим, Бет-Гамул и Бет-Меон,
І на Керіот і на Восор та й на всї городи Моабські, як далекі, так і близькі.
на Кериот и Боцру, на все дальние и ближние города Моава.
Збито рога Моабові й зломано руку йому, говорить Господь.
Рог146 Моава отрублен и его рука сломана, — возвещает Господь. —
Упоїте до пяна його, пишався бо проти Господа; нехай же валяється Моаб у своїй блювотинї й буде сьміховищем.
Напоите его допьяна, потому что он возносился перед Господом. Пусть он вываляется в своей блевотине, пусть он станет посмешищем.
Хиба ж Ізраїль та не був сьміховищем у тебе? Чи то ж його та поймано між злодїями, що ти, було, як заговориш про него, так і похитуєш головою?
Разве не посмешищем был у тебя Израиль? Разве пойман он был с ворами, что ты презрительно качал головой каждый раз, когда говорил о нем?
Покидайте ж тепер міста, ви осадники Моабські, та й живіте, мов голуби, що гнїздяться коло ввіходів у печери.
Оставьте города и селитесь в скалах, жители Моава. Будьте как голуби, что гнездятся на краях расщелин.
О, наслухались ми про гордощі Моабові — гордощі без міри, як він високо нїс себе, як пишався, як у гору неслося серце його.
— Слышали мы о гордости Моава, о его чрезмерной гордости и тщеславии, о его гордости и надменности, о его заносчивом сердце.
Знаю я, говорить Господь, буйність його, та вона марна; пусті слова його; не здолїють того вчинити (що говорять).
— Знаю Я его наглость, — возвещает Господь, — но пуста его похвальба, и дела его ничего не стоят.
Тим то й буду голосити по Моабові, плакати по всьому Моабові, буду зітхати по людях Кирхареських;
Поэтому плачу Я о Моаве, рыдаю обо всем Моаве, скорблю о жителях Кир-Хереса.
Плакати му по тобі, Севамо виноградня, тим плачем, що й по Язері: паростки твої сягали аж поза море, доходили до озера Язерського; аж се пустошник напав на лїтні плоди твої, на виноград спілий.
Я плачу о вас, как Я плакал об Иазере, о виноградниках Сивмы. Ваши лозы тянулись к морю, достигали моря Иазера.147 Разрушитель набросился на летние плоды, на спелый виноград.
Утихли радощі й веселощі в тім Кармелю, в землї Моабський; я уйму вино в точилах; не будуть уже топтати в них, сьпіваючи; гук воєнний буде чути, а не гомін радісний.
Веселье и радость ушли с плодородной земли Моава. Вину из давилен Я положил конец; никто в них не топчет с радостным криком. Хотя и стоит крик, но не радостный он.
Од плачу в Есевонї аж до Елеали й до Яаци залунає їх голос і від Сигора до Оронаїму, до третьої Егли; та й води в Нимримі повисихають.
От Хешбона до Элеалы раздаются рыдания; крики слышны до самого Иахаца, от Цоара до Хоронаима и Эглат-Шлешия, ведь даже воды реки Нимрима пересохнут.
Вигублю, говорить Господь, у Моаба тих, що приносять жертви на висотах та кадять богам його.
Я истреблю в Моаве тех, кто приносит жертвы в святилищах на возвышенностях и возжигает благовония своим богам, — возвещает Господь. —
Тим же то серце моє тужить по Моабі, мов сопілка; стогном сопілки плаче серце моє по осадниках Кирхареських, всї бо багацтва, що вони надбали, поникли без слїду.
Поэтому Мое сердце плачет о Моаве, как свирель, плачет, как свирель, о жителях Кир-Хереса. Богатство, которое они скопили, погибло.
У кожного голова лиса, в кожного борода стрижена, руки подряпані, чересла веретищем окриті,
Все головы острижены, все бороды сбриты; на всех руках порезы, и одеты они в рубище.
Скрізь у Моаба по кришах, майданах сумують-плачуть, я бо розбив Моаба, мов посудину непотрібну, говорить Господь.
На всех крышах Моава и на площадях все рыдают, потому что Я разбил Моав, как сосуд, который никому не нужен, — возвещает Господь. —
Як же розбито його, — будуть із спожалїннєм говорити; як же Моаб осоромився, подавшись навтеки! і стане Моаб сьміховищем і острахом усїм сусїдам своїм;
Как он раскололся! Как они рыдают! Как позорно Моав показал спину! Моав стал посмешищем и ужасом для всех соседей.
Так бо говорить Господь: Ось він (Навуходонозор) орлом налетить, розпростре свої крила над Моабом:
Так говорит Господь:
— Орел налетит на свою добычу, простирая свои крылья над Моавом.
Загорне міста, звоює твердинї, а серця в хоробрих Моабіїв стрівожаться в той час, як серце в жінки-породїлї.
Кериот будет взят, крепости будут захвачены. Затрепещут в тот день сердца моавских воинов, словно сердце роженицы.
І вигублений буде Моаб ізпроміж народів за те, що згордїв був проти Господа.
Истребится Моав как народ, потому что он возносился перед Господом.
Переляк і яма й сїтї прийдуть на тебе, Моабський осаднику, говорить Господь.
Ужас, яма и западня ждут тебя, народ Моава, — возвещает Господь. —
Хто від ляку втече, впаде в яму; хто вийде з ями, попаде в сїт. Таке бо пошлю на Моаба в годину кари моєї, говорить Господь.
Всякий, кто побежит от ужаса, упадет в яму, всякий, выбравшийся из ямы, угодит в западню; Я нашлю эти беды на Моав в год его наказания, — возвещает Господь. —
Наче в тїнї, схороняться у твердинї Есевонській втїкачі втомлені, та з Есевону вийде огонь, поломя з Сигону, й пожере бік Моабу, і тїмє сих людей непокірливих.
В тени Хешбона замерли изнуренные беженцы: полыхает огонь из Хешбона, пышет пламя из дома Сигонова, обжигает лоб Моаву, темя народу мятежному.
Горе тобі, Моабе! погинув нарід Хамоса; бо сини твої й дочки пійшли в неволю.
Горе тебе, Моав! Погиб народ Кемоша148 ; твои сыновья взяты в плен, твои дочери — в неволе.149
Та колись я поверну Моаба з полону, говорить Господь. Досі суд на Моаба.
Но в будущем Я верну Моаву благополучие, — возвещает Господь. Здесь кончается приговор Моаву.
← (Єремії 47)
|
(Єремії 49) →