Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Як ся столиця седить одинока, — та, що була колись така многолюдна, стала, мов би вдовою; город, великий між народами, князь над краями, — платить нинї дань!

1

Jerusalem in Affliction

How lonely sits the city
That was full of people!
How like a widow is she,
Who was great among the nations!
The princess among the provinces
Has become a [a]slave!

2

Плаче гірко по ночах, сльози ллються по щоках; з усїх, що його любили, нема нїкого, хто б розважив; усї приятелї його зрадили його, стали ворогами.

2

She weeps bitterly in the night,
Her tears are on her cheeks;
Among all her lovers
She has none to comfort her.
All her friends have dealt treacherously with her;
They have become her enemies.

3

Юда, втїкаючи від злиднїв та неволї тяжкої, поселився серед поган, та не знайшов впокою; всї, що його з давна гонили, спіймали його, наче б у тїсному заулку.

3

Judah has gone into captivity,
Under affliction and hard servitude;
She dwells among the [b]nations,
She finds no rest;
All her persecutors overtake her in dire straits.

4

Посуміли дороги на Сион, бо перестали прочане ходити; всї брами його опустїли; сьвященники взітхають, дївчата горюють, — гірко й йому самому.

4

The roads to Zion mourn
Because no one comes to the [c]set feasts.
All her gates are desolate;
Her priests sigh,
Her virgins are afflicted,
And she is in bitterness.

5

Вороги його взяли гору над ним; противники роскошують, бо Господь послав на його злиднї за премногі його провини; дїти його пійшли в неволю поперед ворога чамбулом.

5

Her adversaries have become [d]the master,
Her enemies prosper;
For the Lord has afflicted her
Because of the multitude of her transgressions.
Her children have gone into captivity before the enemy.

6

Минулась у Сиону вся його величність; знатні в його — наче ті оленї, що не знаходять собі нїде паші; безсильні, пійшли навперід погоничів своїх.

6

And from the daughter of Zion
All her splendor has departed.
Her princes have become like deer
That find no pasture,
That [e]flee without strength
Before the pursuer.

7

В злиднях своїх та в тїснотї своїй спогадав Ерусалим про всї дорогі добра свої, що їх мав тодї, як нарід його попав в руки ворожі, й нї в кого не знайшов підмоги; а вороги позирають на його та висьмівають і його суботи.

7

In the days of her affliction and roaming,
Jerusalem remembers all her pleasant things
That she had in the days of old.
When her people fell into the hand of the enemy,
With no one to help her,
The adversaries saw her
And mocked at her [f]downfall.

8

Тяжко провинив Ерусалим, тим і зробився огидою людям; всї, що його славили, споглядають на його з погордою, бо побачили наготу його, а й сам він взітхає, та й одвертає, застидавшись, обличчє.

8

Jerusalem has sinned gravely,
Therefore she has become [g]vile.
All who honored her despise her
Because they have seen her nakedness;
Yes, she sighs and turns away.

9

Гріх його, мов нечистота на платтї, явний, та він не подумав, що з того буде; тим то й упав він так низько, та й не має потїшителя. Зглянься ж ти, Боже, на мене у злиднях, бо ворог аж надто піднявся вгору!

9

Her uncleanness is in her skirts;
She did not consider her destiny;
Therefore her collapse was awesome;
She had no comforter.
“O Lord, behold my affliction,
For the enemy is exalted!”

10

Ворог простяг руку свою на все, що йому дороге було; він бачить, як погане втискаються в пресьвяте місце його; а ти ж (Господи,) заповідав, щоб вони не вступали в громаду твою.

10

The adversary has spread his hand
Over all her [h]pleasant things;
For she has seen the nations enter her [i]sanctuary,
Those whom You commanded
Not to enter Your assembly.

11

Ввесь нарід взітхає за насущним хлїбом, віддає все дороге, щоб було чим посилити душу. О, зглянься, Господи, подивись, як я принижений.

11

All her people sigh,
They [j]seek bread;
They have given their [k]valuables for food to restore life.
“See, O Lord, and consider,
For I am scorned.”

12

О, нехай вас нїколи таке не спіткає, всї ви, що дорогою проходите мимо! Гляньте, придивіться, чи є біль такий, як мій біль, що на мене впав, що послав на мене Господь в день палаючого гнїву свого?

12

“Is it nothing to you, all you who [l]pass by?
Behold and see
If there is any sorrow like my sorrow,
Which has been brought on me,
Which the Lord has inflicted
In the day of His fierce anger.

13

Звисока послав він огонь у костї мої і той обгорнув їх; він розстелив сїтї під ноги менї й повалив мене; учинив мене бідним, та мучить мене день поза день.

13

“From above He has sent fire into my bones,
And it overpowered them;
He has spread a net for my feet
And turned me back;
He has made me desolate
And faint all the day.

14

Ярмо, зроблене з проступків моїх, в руцї в него; вони, неначе в шнур поскручувані, і заложені менї на шию; Господь обезсилив мене; віддав мене в руки, що з них годї менї добутись.

14

“The yoke of my transgressions was [m]bound;
They were woven together by His hands,
And thrust upon my neck.
He made my strength fail;
The Lord delivered me into the hands of those whom I am not able to withstand.

15

Всїх хоробрих моїх повалив Господь посеред мене; скликав проти мене цїлу товпу, щоб вигубити молодиків моїх; неначе (грони) в тискарнї, зтоптав Господь дївицю-дочку Юдину.

15

“The Lord has trampled underfoot all my mighty men in my midst;
He has called an assembly against me
To crush my young men;
The Lord trampled as in a winepress
The virgin daughter of Judah.

16

От чого я плачу; око моє, — от чого око моє проливає води; далеко від мене втїшитель, що живив би духа в менї; дїти мої витрачені, бо ворог взяв гору.

16

“For these things I weep;
My eye, my eye overflows with water;
Because the comforter, who should restore my life,
Is far from me.
My children are desolate
Because the enemy prevailed.”

17

Сион простягає руки свої та нема, хто б його розважив. Господь дав приказ проти Якова ворогам його, щоб його кругом обступили; Ерусалим стався гидотою посеред них.

17

Zion [n]spreads out her hands,
But no one comforts her;
The Lord has commanded concerning Jacob
That those around him become his adversaries;
Jerusalem has become an unclean thing among them.

18

Справедливий Господь, бо я не корився його слову. О, слухайте, всї народи, погляньте на муку мою; дїви мої й молодики мої — всї вони пійшли в неволю!

18

“The Lord is righteous,
For I rebelled against His [o]commandment.
Hear now, all peoples,
And behold my sorrow;
My virgins and my young men
Have gone into captivity.

19

Кличу другів моїх, та вони завели мене; сьвященники мої й старшина моя гинуть у містї, шукаючи харчі собі, щоб підкріпитись, свою душу (задержати в тїлї).

19

“I called for my lovers,
But they deceived me;
My priests and my elders
Breathed their last in the city,
While they sought food
To restore their life.

20

Зглянься, Господи, бо я в тїснечі; внутро моє неспокійне, серце, неначе перевернулось у менї; я бо упрямо противився тобі; в полі забрав меч дїти мої, а дома — (голодова) смерть.

20

“See, O Lord, that I am in distress;
My soul[p] is troubled;
My heart is overturned within me,
For I have been very rebellious.
Outside the sword bereaves,
At home it is like death.

21

Почули, що я стогну, а нема, хто б мене розважив; почули всї вороги мої про мою недолю, та й утїшились, що ти се вчинив менї. О, коли б ти послав уже той день, що його заповів, і вони стали такими ж, як я!

21

“They have heard that I sigh,
But no one comforts me.
All my enemies have heard of my trouble;
They are glad that You have done it.
Bring on the day You have [q]announced,
That they may become like me.

22

О, постав перед лице своє усе зло їх; обійдись із ними оттак, як обійшовся зо мною за всї гріхи мої, я бо стогну безнастанно, й серце в менї завмірає!

22

“Let all their wickedness come before You,
And do to them as You have done to me
For all my transgressions;
For my sighs are many,
And my heart is faint.”

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Плач Єремії 1

Lamentations 1