Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Плач Єремії 1) | (Плач Єремії 3) →

Переклад Куліша та Пулюя

Cовременный перевод WBTC

  • О, як же Господь у гнїву свойму окрив мороком дочку Сионову! наче з неба на землю кинув він велич Ізрайлеву; в день свого гнїву не спогадав навіть про підніжок ніг своїх.
  • Смотри, как во гневе Господь покрыл дочь Сиона облаком. Славу Израиля Он с небес поверг на землю. Не помнил Он в день гнева Своего, что был Израиль подножием Его.
  • Повалив Господь всї оселї Яковові; не пощадив, позбурював в досадї своїй утверджені замки дочки Юдиної, позвалював їх на землю, царство й князїв одкинув, як опоганених.
  • Без жалости Господь жилища Иакова разрушил. Он в гневе уничтожил крепости дочери Иуды. Иуды царство и его правителей Господь поверг на землю. И царство это Он разрушил.
  • В гнїві палкому посчибав всї роги в Ізраїлї, відвів перед ворогом правицю свою на бік, і запалив у Якові, наче горючий огонь, що все кругом пожерав.
  • Господь в порыве гнева все силы у Израиля забрал. И когда враг пришёл, Он отвёл правую руку Свою от Израиля. В Иакове горел Он, как пылающий огонь, который всё вокруг сжигает.
  • Напяв лука свого, наче неприятель, випрямив правицю свою, як ворог, і повбивав усе, що очам принадне, ба й на сьвятиню дочки Сионової пролив огнем досаду свою.
  • Как неприятель, натянул Свой лук. В Своей правой руке держал Он меч, как враг, убил Он всех мужчин красивых в Иудее. И на шатры Сиона Он ярость Свою излил, как огонь.
  • Наче ворогом нашим Господь зробився; вигубив Ізраїля; порозвалював усї палати його; позбурював утверджені замки його, і розстелив над дочкою Юдиною смуток і плач.
  • Господь стал, как неприятель. Он поглотил Израиль. Он разорил все её палаты, и крепости её разрушил, умножил у дочери Иуды печаль и плач над мёртвыми.
  • Розібрав огорожу свою, як би огорожу саду; збурив місце зборів (сьвяточних); довів до того Господь, що забуто на Сионї про сьвята й суботи, і відкинув в палкому гнїві свойму царя й сьвященника.
  • Господь шатёр Свой снёс, как будто это сад был. Он уничтожил место то, куда Ему ходили люди поклоняться. Господь заставил в Сионе забыть праздники их и отдыха дни. Господь в негодовании и гневе Своём отверг царя и священников.
  • Господь відкинув жертовник свій, одвернув своє серце від сьвятинї своєї, подав у руки ворожі мури палат її; вони в Господньому домі кричали, наче в яке сьвято.
  • Господь отверг Свой алтарь и Святое Место поклонения. Он позволил врагам снести стены палат Иерусалима. И радостно кричали в храме Господа они, как в дни праздников.
  • Господь постановив розвалити мур дочки Сионової, простягнув шнура й не вдержав руку свою від розбурювання, позносив вали знадвірні, та й мури лежать повалені.
  • Господь задумал разрушить стену вокруг дочери Сиона. Стену Он линией отмерил. И не отвёл руки Своей от разорения. Все укрепления и стены заставил Он от горя плакать, и вместе рухнули они.
  • Ворота міські, наче б у землю запались; засови їх поторощені на куски; царь із князями опинились між невірними; перестав увесь лад законний, ба й пророки не одбирають уже од Господа обявлень його.
  • Ворота Иерусалима ушли в землю. Разбил и уничтожил Он ворот запоры. Царь и князья её среди других народов, и нет уже для них заветов. И нет от Господа видений у её пророков.
  • Старшини дочки Сионової седять мовчки на землї, посипали собі попелом голови, поприперізувались вереттєм; похилили 'д землї голови дївчата Ерусалимські.
  • Вожди Сиона безмолвно на земле сидят, посыпали головы пеплом и во власяницу оделись. Девушки иерусалимские к земле опустили головы свои.
  • Очі в мене від слїз потемнїли, внутро моє буриться в менї, жовч із печінок лиється на землю задля погибелї дочки народу мого; бо й дїти й немовлята при грудях мруть із голоду по улицях міста.
  • Ослабели от слез глаза мои, и внутренности мои в муках. Сердце моё будто изливается на землю! Всё это оттого, что народ мой разбит, и от голода на улицах города умирают грудные младенцы и дети.
  • Допрошуються в матерей своїх: хлїба, вина! та й умірають, мов ті поранені, по улицях міських, виливають душі свої у матерні лона.
  • Умирая, они говорят матерям: "Где хлеб и вино?" Как раненые на городских улицах, они слабеют и на коленях своих матерей умирают.
  • Як менї озватись до тебе, з чим твоє, дочко Ерусалимська, зрівняти горе? до кого приложити менї тебе, щоб тебе розважити, дївице-дочко Сионова? рана бо твоя, мов те море, широка; хто здолїє загоіти її?
  • Что я сказать тебе могу? С чем я сравнить тебя могу, девица дочь, Иерусалим? С чем мне сравнить тебя, чтобы тебя утешить, девица дочь, Сион? Рана твоя, как море, глубока! Кто может излечить её?
  • Пророки твої віщували тобі пусту неправду, не розкривали твого беззаконства, щоб запобігти твойму лихолїттю; вони оповіщали тобі видива ложні, що довели тебе до вигону (з краю).
  • Видения твоих пророков были пусты и ложны. Они грехи твои не раскрывали, чтобы пленение твоё предотвратить. И предсказания их были ложны, и в заблуждение тебя вводили.
  • Плещуть руками над тобою всї мимойдучі; з посвистом кивають головами над дочкою Ерусалимською, приговорюючи: Се ж то той город, що його величали найбільшою красою, радостю всієї землї?
  • От удивления руками всплескивают все, кто проходит мимо. Они свистят и головой качают о дочери, Иерусалиме, и в удивлении говорят: "Тот ли это город, который люди называли совершенством красоты и радостью земли всей?"
  • А вороги твої пороззівляли пащі свої, свищуть та скрегочуть зубами, договорюючи: От ми таки проглинули його; сього ж дня ми й ждали, та таки дождали-узріли!
  • Все твои враги смеются над тобой. Они свистят, скрипят зубами и говорят: "Мы поглотили их! Вот день, которого мы ждали. Мы дожили, чтобы его увидеть".
  • Що був призначив, те й довершив Господь; спевнив своє слово, що давно вирік; спустошив без пощади, звеселив ворога над тобою, піднїс високо вгору рога противників твоїх.
  • Господь совершил то, что задумал. Исполнил слово Своё, которое изрёк давно, без сожаления разорил тебя, врагам позволил радоваться Он, и силы их Он преумножил.
  • З серця покликають вони до Господа: Ти муре дочки Сионської! проливай потоком сльози днями й ночами, не давай собі впину, не затулюй війок твоїх!
  • К Господу взывайте своими сердцами! О, стена дочери Сиона, пусть твои слезы день и ночь текут ручьём! Покоя не давай себе! И пусть не будет отдыха глазам!
  • Вставай, голоси всю ніч, з початком кожної стражі нічної; виливай водою серце твоє перед лицем Господа; здіймай до його руки твої про життє дїток твоїх, що помирають голодною смертю по углах усїх улиць твоїх.
  • Вставай и по ночам взывай! Взывай в начале каждой части ночи! Как воду, сердце перед Господом своё излей! В молитве руки протяни к Нему. Проси Его, чтоб дал Он твоим детям жизнь, детям, слабеющим от голода на всех улицах города.
  • О, зглянься, Господи! кому ти вчинив таке, щоб матери з'їдали плод свій, немовлят, ними виплеканих? щоб убивано в сьвятинї Господнїй сьвященника й пророка?
  • Смотри, Господи, смотри с кем поступил Ты так! Должны ли женщины своих младенцев есть, которым дали жизнь и воспитали? Должны ли священники и пророки в храме Господа убитыми быть?
  • Дїти й сивоволосї лежать на землї по улицях; дїви мої й молодцї мої від меча полягли; ти вбивав їх у день гнїву твого, мордував без милосердя.
  • Дети и старцы в пыли на улицах лежат. Мечом убиты юноши и девушки мои. Ты, Господи, убил их в день гнева Твоего! Ты убивал их без пощады!
  • Ти поскликав, наче на празник, всї страшила на мене; в день гнїву твого, Господи, нїхто не врятувався, нїхто не вцїлїв; тих, що я згодувала, виховала, ворог мій вигубив.
  • Ты ужасы созвал ко мне со всех сторон, Ты звал их, как на праздник. В день гнева Господа никто не уцелел, не спасся. Кого вскормил я и кого растил, мой враг тех уничтожил.

  • ← (Плач Єремії 1) | (Плач Єремії 3) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025