Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву.
Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла,
Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
лише на мене повернулася Його рука весь день.
Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості.
Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні,
Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
посадив мене в темряві, як мертвих віку.
Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови.
Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву.
Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу.
Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці.
Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним.
Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли.
Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день.
До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю.
Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом.
Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро,
І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа.
О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч
Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
згадається, і надокучить мені моя душа.
Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.
Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме.
Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати.
Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості,
(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе.
А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням,
Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя.
Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів.
А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі,
Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього,
Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив?
Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів?
Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро?
Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?
Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа!
Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба.
Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував.
Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив.
Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
Ти покрив Себе хмарою через молитву,
Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів.
Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
Нас охопив страх і жах, збудження і знищення.
Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу.
Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку,
Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить!
Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста.
Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
Мої вороги заповзялися полювати [1] на мене без підстави, як на горобця,
Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, —
Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу.
Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви.
Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся!
Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя!
Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд.
Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене.
Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене,
(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день.
Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня.
О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук,