Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
С погадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям;
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!