Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Та й кажи: Що за левиця була в тебе мати! Між левами розлягалась, левчуків пестила.
і скажи: Що за левиця була твоя мати між левами! Розлігшися між левенятами, своїх маленьких годувала.
І згодувала одного зміж левчуків своїх, і став він левом, і навчивсь ловити здобич, та й пожерав людей.
Вигодувала одного з-між маленьких, він левеням зробився, він навчився роздирати здобич і пожирав людей.
І прочули се народи та й спіймали його в яму, й в кайданах одвели в Египецьку землю.
Злигалися народи проти нього, і він піймався у їхню яму. І відвели його з кільцями в ніздрях у Єгипетську країну.
І, пождавши, побачила, що марна визволу надїя, і взяла другого з левчуків своїх, та й зростила левом.
Побачивши, що чекає, що сподівається марно, взяла другого з маленьких і левеням його зростила.
І, ставши великим левом, почав він ходити поміж левами й навчивсь ловити здобич, людей пожерати.
І запопався він поміж левами походжати, левеням зробився, навчився роздирати здобич і пожирав людей.
І опоганював вдовицї, й міста пустошив; і обезлюдїла земля та й усї осади її від реву його.
Він збурив їхні палати, зруйнував міста їхні. Жахнулася земля з усім, що на ній було, від голосного його реву.
Тодї встали на його народи із земель примежних та й розкинули на його сїтї свої і спіймали в яму.
Народи кинулись на нього, з земель суміжних розкинули на нього сіті, і він упіймався у їхню яму.
І посадили його в клїтку й одвели в ланцюгах до царя Вавилонського; заперли в темницї, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлї по горах.
І посадили його закутого в клітку й одвели до вавилонського царя, який замкнув його в твердиню, щоб не було вже більше чути його реву в Ізраїлі по горах.
Мати твоя була, наче та виноградина, насаджена понад водою; була вроджайна, повна віття, від достатку води.
Мати твоя була, немов та виноградина, посаджена над водою. Вона була плодюча, повногалузна — з-за вод великих.
І виростали в неї прути кріпкі, хоч би й на скипетри володарів; і виросла вона високо й віттясто, та й виднїла далеко в гущинї пагонцїв своїх.
І виріс на ній один пагін сильний, який зробився царським берлом. І вигналась вона високо, аж по самі хмари, і виднілася своїм високим ростом і своїм густим галуззям.
Но в гнїву (Божому) вирвано її з коріннєм, і кинуто на землю, а вітер від сходу висушив плід її; повиривані, повсихали кріпкі пагонцї її; огонь пожер їх.
Та її вирвано в гніві й кинуто на землю, і східній вітер висушив плід її, а сильний пагін її був зламаний, засох він, вогонь його пожер.
А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю.
Тепер її в пустині посадили, в землі сухій і вигорілій.
І вийшов огонь із пня галуззя її, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські. Оце та жалібна пісня, — вона й полишиться нею на плач.
І з пагона вогонь вийшов, пожер віття її та плід. І не зосталось більше на ній сильної гілляки, берла, щоб володіти.» Це журна пісня, і буде піснею суму.