Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
А коли хто тим согрішить що чув голос клятьби і був сьвідком, чи то бачив се, чи знав се, коли не обявив того, так понесе на собі вину.
«Якщо хтось ізгрішить тим, що почув проклін, і не об'явить його, хоч був його наочним свідком чи напевне дізнався від інших, то понесе вину на собі.
Або коли хто доторкнеться до чого нечистого, чи то стерва нечистого зьвіря, чи стерва скотини нечистої, чи стерва нечистої повзаючої животини, хоч не знав того, то зробивсь нечистим і провинив.
Або коли хто, не знаючи про те, доторкнеться до чогось нечистого, чи до стерва нечистого звіря, чи стерва нечистої тварини, чи стерва нечистого повзуна, не знаючи, що воно нечисте, то сам стане нечистим і винним.
Або коли доторкнеться нечистоти людської, якої б нї було нечистоти, що від неї робляться нечистоти, хоч і не знав того, а потім довідається, то він провинив;
Або як доторкнеться, не знаючи про те, до якоїнебудь людської нечистоти, яким би то робом вона й не занечищувала, то потім, як дізнається, стане винним.
Або, коли покленеться хто, вимовляючи не роздумавши губами своїми, зробити що лихе чи добре, що б там не вимовила людина нерозумного в клятьбі своїй, та не знала того, а потім дознається, то він провинив у сьому.
Або коли хто поклянеться необачно, тільки словами, сподіяти щось лихе чи добре в тих речах, що в них люди звичайно необачно клянуться, хоч він про те не знав, а потім дізнається, — буде винен у тім, у чім поклявся.
І має бути, коли він провинив чим небудь таким, так мусить признатись, чим согрішив він.
І як стане винним у чімнебудь такім, мусить признатися, чим згрішив,
І мусить принести Господеві за гріх свій, що согрішив, жертву довжну: самицю з отари, вівцю чи козу як жертву за гріх; а сьвященник відправить покуту за гріх його.
і принести Господеві покутну жертву за сподіяний гріх: самицю з отари, вівцю або козу як жертву за гріх, а священик відслужить покуту за його провину.
А коли не спромога його на штуку дрібної скотини, так за провину свою, котрою провинився, мусить подати пару горлиць, або пару голубенят Господеві; одно на жертву за гріх а одно на жертвопаленнє.
Коли ж не спроможеться на щось із отари, то принесе Господеві в покуту за провину, що її допустився, пару горлиць або пару голубенят; одне на покутну жертву за гріх, а друге на всепалення.
І подасть їх сьвященникові; а той принесе наперед те, що на жертву за гріх і скрутить головку йому над шиєю, та не віддїлить її.
Він подасть їх священикові, а цей принесе наперед те, що на жертву за гріх, і зломить йому шийку при голівці, не відділяючи її.
І побризкає кровю з жертви за гріх на боки жертівника, останок же крові виллє до стояла жертівника: се жертва за гріх.
І побризкає кров'ю жертви за гріх боки жертовника, решту ж крови видушить коло підніжка жертовника; це жертва за гріх.
А друге принесе як жертвопаленнє по установі. І так відправить сьвященник покуту за гріх його, котрим согрішив, і проститься йому.
А друге впорає як усепалення, за обрядом. Так відслужить священик покуту за сподіяний ним гріх, і проститься йому.
Коли ж і на пару горлиць або пару голубенят не стане його, так мусить подати на свій приніс, хто провинив, десятину ефи муки пшеничної на жертву за гріх; не класти ме на її олїї і не класти ме ладану, бо се жертва за гріх.
Коли ж і на пару горлиць або на пару голубенят не спромога його, то нехай принесе в офіру за гріх десятину з ефи питльованої муки; він не зливатиме на неї олії, ані не кластиме на неї ладану, бо це жертва за гріх.
І подасть її сьвященникові і возьме сьвященник із її жменю повну, як частку на спомин, та й воскурить на жертівнику при огняних жертвах Господеві: Се жертва за гріх.
І принесе її священикові, який візьме з неї повну жменю — як пахоші — і спалить їх на жертовнику, зверху на жертвах, палених Господеві: це жертва за гріх.
І відправить сьвященник покуту за гріх його, котрим провинив у де чому і проститься йому. Останок же буде сьвященникові, як хлїбова жертва.
Так відслужить священик покуту за гріх його, що ним він де-вчому провинився, й проститься йому. Священик же одержить те саме, що й при офірі.»
Коли хто спроневіриться і ненароком согрішить проти сьвятощів Господнїх, такий мусить принести за свою провину як жертву Господеві барана без скази з отари, і по цїнуванню твойму срібла секелями, по секелю сьвятинї, на жертву за провину.
«Коли хтось спроневіриться і ненароком згрішить проти Господніх святощів, має принести Господеві в жертву за провину барана з отари, без вади, вартістю стільки срібних шеклів, скільки ти оціниш, по шеклю святині, на жертву за провину.
А що согрішив проти сьвятого, те мусить віддати, та ще пятину додавши, і подати сьвященникові, і сьвященник відправить покуту за гріх його жертвуючи барана, і проститься йому.
Він мусить відшкодувати це, що заподіяв святині, та ще й додати п'ятину та разом мусить віддати це священикові; а священик пожертвує барана як відшкодування, відслужить покуту за нього, і проститься йому.
А коли хто согрішить і переступить котру заповідь Господню, вчинивши, чого не годиться чинити, хоч би не знав, то провинив, і гріх лежить на йому.
Коли хто несвідомо згрішить і зробить щось, чого не годиться робити, що забороняють Господні заповіді, він провиниться, і гріх тяжітиме на ньому;
Такий нехай принесе барана без скази з отари, по цїнуванню твойму на жертву за провину; а сьвященник спокутує провину його, котрою провинився не знавши; і проститься йому.
нехай він принесе священикові в жертву за відшкодування барана з отари, без вади, по твоїй оцінці, а священик спокутує за нього його провину, що нею несвідомо провинився, і проститься йому.
Се жертва за провину; існо він провинив перед Господом.
Це жертва за відшкодування; бо направду він провинився перед Господом.»
Коли хто согрішить і спроневіриться проти Господа, і запирається перед ближнїм своїм в тому, що повірено йому на схованку яке добро, чи то пожичив він чи вкрав; або коли видусить що в ближнього свого,
«Коли хтось ізгрішить і провиниться проти Господа, відмовляючи своєму ближньому чи то повірене на схованок, чи на заклад, чи крадене, чи інакше загарбане в нього;
Або знайде загублене та й відпирається того; і кленеться льживо про що б нї було, що люди творять і грішать:
чи, знайшовши загублене, заперечує те, чи клянеться неправдиво про щонебудь, що люди звичайно творять і грішать;
Тоді мусить: коли чоловік согрішив і провинив бути так, щоб вернув пожаковане, що пожакував, чи видушене, що видусив, чи повірене, що повірено йому, чи то загублене, що він знайшов;
одне слово: коли грішить і провиняється, мусить повернути крадене, чи загарбане, чи повірене йому на сховок, чи загублене, що його знайшов;
Чи щоб нї було воно, про що клявся льживо,
чи що б воно не було, про що клявся ложно; нехай поверне його сповна та ще й додасть п'ятину до нього; він оддасть це його власникові в день жертви за відшкодування.
Нехай виплатить сповна, та ще й пятину додасть до того; оддавати ме тому, чиє воно, того дня, як приносити ме жертву за провину.
Він приведе до священика, як жертву відшкодування Господеві, барана з отари, без вади, по твоїй оцінці.