Горе тим, що задумують беззаконностї, і вже на ложах своїх укладають ледаче, щоб довершати все те від ранку, від досьвітку, — тому, що вони чують силу в руках своїх.
Тим то ось як говорить Господь: От, я задумав, наслати на сей рід лихолїттє, яке ви не здолїєте скинути з ший ваших, і не зможете ходити просто; бо настане час гіркий.
Того часу зложать про вас приповідку, а в вас плакати муть гірким плачем і промовляти: Ми спустошені зовсїм! пай мого народу відданий чужим; як вернутись йому до мене? поля наші подїлені поміж чужинцїв!
В тот день вас будут высмеивать, передразнивать словами плачевной песни: «Мы совершенно разорены; Господь16 отобрал надел моего народа. Как Он отнял его у меня! Он поля наши делит среди завоевателей».17
О, ви, що себе домом Якововим називаєте! Чи то ж поменшав Дух Господень? Чи такі ж дїла його? Хиба ж слова мої не добродїйні такому, що в справедливостї ходить?
Разве можно так говорить, дом Иакова? Разве терпение Господа истощилось? Разве Он сделал бы такое? — Разве слова Мои не во благо тому, чей путь безупречен?
Напевно зберу всього тебе, Якове, позбіраю в одно останки Ізраїля, зберу їх до купи, наче вівцї в Восорі, мов би отару в кошарі; аж загуде від безлїку люду.
— Я непременно соберу всего тебя, Иаков; соберу воедино уцелевших у Израиля; соберу их вместе, словно овец в загоне, как отару на пастбище. Земля наполнится шумом от множества людей.
Поперед пійде той, що повалив мури; вони поломлять огорожу, ввійдуть кріз ворота й вийдуть ними, та й царь їх пійде перед ними, а поперед усїх їх — Господь.