Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Аввакума 2) | (Софонії 1) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Турконяка

  • Молитва пророка Аввакума, до сьпіву:
  • Молитва пророка Аввакума з піснею.
  • Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє.
  • Господи, я почув чутку про Тебе, і я злякався, я пізнав Твої діла, і я жахнувся. Посеред двох тварин будеш пізнаний, коли наблизяться роки, будеш пізнаний, коли прийде час, покажешся, коли затривожиться моя душа в гніві, згадаєш милосердя.
  • Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий — від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю.
  • Бог прийде з Темана, і Святий — з гори лісистої тіні.
    (Музична пауза). Небо покрила Його чеснота, і земля, сповнена Його хвали.
  • Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила.
  • І Його ясність буде як світло, роги [1] в Його руках, і Він поставив сильну любов Своєї сили.
  • Перед ним ійшла зараза, поза ним — палючий вітер.
  • Перед Його обличчям піде слово, і вийде, Його ноги у взутті.
  • Ступив він — земля струсилась; глянув — і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його — вічні.
  • Він став, і затряслася земля. Він поглянув, і народи розтанули. І гори були розбиті силою, розтанули вічні пагорби
  • Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські.
  • Його вічною ходою. Через труди я побачив. Поселення ефіопів. Злякаються і шатра землі Мадіяма.
  • А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки — досада твоя, а на море — ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі?
  • Не на ріки розгніваєшся, Господи, хіба на ріках Твій гнів чи на море Твій порив? Адже Ти сядеш на Своїх коней, і Твоя їзда верхи — спасіння.
  • Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї.
  • Натягаючи, натягнеш Свій лук над скіпетрами, — говорить Господь.
    (Музична пауза). Земля річок буде розірвана.
  • Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.
  • Тебе побачать і терпітимуть муки народи, Ти розсіваєш біг води. Безодня видала свій голос, висота — свої появи.
  • Сонце й місяць з'упинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх.
  • Сонце піднялося, і місяць став на своєму місці. Твої стріли підуть як світло, як світло поблискування Твоєї зброї.
  • У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи.
  • Погрозою зменшиш землю і страхом зведеш народи.
  • Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху.
  • Ти вийшов на спасіння Твого народу, щоб спасти Твоїх помазаників. Ти кинув смерть на голови беззаконних, Ти підняв кайдани на їхні шиї.
    (Музична пауза).
  • Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти.
  • Ти в жаху відрубав голови сильних, вони в ньому захитаються. Вони відкриють свої вуздечки, вони, як бідний, що потай їсть.
  • Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.
  • І Ти навів на море Твоїх коней, що колотять велику воду.
  • Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його.
  • Я спостерігав, і моє нутро злякалося голосу молитви моїх губ, і тремтіння ввійшло в мої кості, а піді мною затривожився мій стан. Я спочину в дні скорботи, щоб піти до народу мого поселення.
  • Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, —
  • Тому що смоківниця не принесе плоду, і не буде врожаю у винограднику; введе в оману витвір оливкового дерева, і рівнини не зродять їжі; не стало овець через брак поживи й не буде волів при яслах,
  • То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.
  • а я веселитимуся в Господі, радітиму в Бозі, моєму Спасителеві.
  • Бо Господь Бог — моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.
  • Господь Бог — моя сила, і Він поставить мої ноги на завершення [2]. На високе Він мене підняв, щоб я переміг Його піснею.

  • ← (Аввакума 2) | (Софонії 1) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025