Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Відчиняй, Ливане, ворота твої, й нехай пожирає огонь кедри твої.
Ліва́не, відкрий свої двері, — і огонь пожере́ з твоїх ке́дрів!
Голоси, кипарисе; бо впаде кедр, бо й великі будуть спустошені; голосїте, дуби Базанські, бо повадиться гай ненроходний.
Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився!
Чути голос ридання пастухів, бо спустошено бажанне їх; чути рик левчуків, бо спустошено красу Йорданї.
Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена.
Так говорить Господь, Бог мій: Паси вівці, призначені на заріз,
Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з,
Що їх купивші вбивають безкарно, а продававші мовляють: Слава тобі, Господи; я збагатився! а пастухи не жалують їх.
що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх!
Та й я вже не жалувати му сих землян, говорить Господь; і ось, я оддам людей, кожного в руки ближнього його й на поталу цареві його, й побивати муть вони країну, та й нікого не визволю із їх потали.
Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го!
І буду пасти вівцї, призначені на заріз, — бідолашню отару. І возьму собі дві палиці; одну назву ласкавість, а другу — повязь, і буду пасти ними вівцї.
І пас Я отару, яка на зарі́з тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одно́го назвав: „Милість“, а одного назвав: „Зго́да“, і пас Я отару.
І занапащу трьох пастухів в один місяць, бо відвернеться душа моя од них, як се й їх душа одвертається від мене.
І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене.
І скажу тоді: Не буду більш пасти вас: що вмірає, нехай умірае; що погибае, нехай погибае, а що зостається, нехай одно одного з'їдав.
Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять!
І возьму мою палицю — ласкавості — та й поламлю її, щоб розвязати вмову, що вчинив був із усіма народами.
І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами.
І буде розвязана вона того ж дня, а тоді зрозуміють бідолашні вівцї, що мене визирали, що се було слово Господнє.
І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.
Тодї скажу їм: Коли ваша ласка, дайте менї плату мою; а коли нї, так не давайте; а вони одважать плату менї — трийцять срібних.
І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в.
Господь же заповів менї: Вкинь їх в храмову скарбівню; — та й висока ж бо ціна, за яку мене оцїнили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря.
І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́.
Тоді поламав я й другу (палицю — повязь, щоб розірвати братерства між Юдою й Ізраїлем.
І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем.
І знов сказав мені Господь: Возьми ж тепер собі знаряд у одного дурного пастуха:
І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаря́ддя пастуха нерозумного.
Ось бо, я поставлю в землі сїй пастуха, що байдуже йому пропадаючі, що заблуканих не буде шукати, нї хорих лічити, та й здорових не буде кормити, а їсти ме тілько мясиво ситих, ба й ратицї в них одривати.
Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає.
Горе ж ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на руку його й на праве око його! О, рука йому зовсім усохне, а праве, око його зовсім ослїпне!
Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“